Если потребитель будет доверять, и понимать, что эти средства закладываются как инвестиционная составляющая в структуре тарифа, то с пониманием будет относиться к такой индексации тарифов, – гендиректор «Киевводоканала»

Прес-центр УКМЦ

Київ, 18 серпня 2015 року – Водопровідно-каналізаційне господарство готове до зими на 70% відповідно до графіку. Про це заявив Едуард Кругляк, заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. За його словами, основні виклики, що зараз стоять перед підприємствами даної сфери – це зростання цін на енергоносії та матеріали, а також катастрофічна застарілість багатьох водопровідних і каналізаційних мереж. Більшість із них було прокладено ще у 1960-80 рр., тож вони потребують термінового оновлення. На проведення усіх цих робіт необхідно близько 1 трильйона гривень. Наразі розпочалася співпраця зі Світовим банком, у рамках якої передбачається отримання 772 мільйонів гривень для оновлення очисних споруд для водопроводу і каналізації у 26 великих містах України. Зараз проект знаходиться на стадії оформлення необхідних документів, після чого розпочнеться його реалізація. Пан Кругляк зазначив також, що з точки зору технічних загроз причин для серйозної занепокоєності немає. Основна проблема – це зростання цін на енергоносії, реагенти для очистки води та інші матеріали, необхідні для функціонування підприємств галузі. Є певні побоювання з приводу того, що існує ризик нестачі вугілля й газу, тому на місцях розробляються схеми відключень постачання води на випадок таких ситуацій.

Руслан Машляківський, член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, наголосив на необхідності вирішення тарифного питання. За його словами, зараз 120 водоканалів мають економічно обґрунтовані тарифи, проте ці тарифи покривають виключно собівартість послуг: 35% витрачається на енергоносії, інші 35% – на заробітну плату працівників підприємств, 10% на амортизацію і решта – на матеріали. Для проведення реконструкції мереж і підвищення якості послуг необхідно, щоб діяльність підприємств була рентабельною. Руслан Машляківський відзначив також як одне з важливих завдань комісії – забезпечити дотримання підприємствами структури тарифів, обмежити понаднормові витрати води, а також вдосконалити систему ціноутворення і долучити громаду до контролю за цими процесами.

Андрій Білик, голова правління – генеральний директор ПАТ «АК «Київводоканал», також звернув увагу на проблеми з фінансуванням: зважаючи на зміну форми власності «Київводоканалу» (92% акцій належать територіальній громаді, певна частина – трудовому колективу), з 2000 до 2008 року практично припинилося місцеве фінансування підприємства на заходи капітальної реконструкції, і наразі це оплачується з обігових коштів компанії. У 2014 році компанії вдалося вийти на 100% розрахунок. 30% коштів також витрачаються на енергоносії. Андрій Білик наголосив, що необхідно оновлювати близько 1,5 тисячі км водопроводу і 800 км колекторів. За рік вдається оновити 20-25 км мереж, що у 5-10 разів нижче критичного мінімуму для того, щоб запобігти масовим аваріям. Генеральний директор «Київводоканалу» зазначив також, що підприємству хотілося б вийти на європейський рівень якості послуг, проте цих змін неможливо добитися швидко. Для того, щоб споживачі води відчули покращення якості води, необхідний системний підхід, модернізація не лише водозабірних споруд, а й усієї мережі, тому процес буде поступовим і потребує належного фінансування. Наразі здійснюються перші кроки у цьому напрямку – реконструкція Бортницьої станції аерації у співпраці з КМДА і Мінрегіонбудом та за сприяння уряду Японії. Цей проект розрахований на 8 років. Найбільша проблема полягає у тому, що, у зв’язку з більш стрімким зростанням тарифів на електроенергію, необхідний обсяг фінансування вже не покривається тарифними надходженнями. «Є певні законодавчі ініціативи відносно запровадження розподільчих рахунків, які мають позбавити керівництво водоканалу штучних перешкод для несвоєчасних розрахунків за енергоносії. Ми – за розподільчі рахунки, але хочемо, щоб паралельно з цими розподільчими рахунками було запроваджено механізм індексації тарифу на послуги водопостачання, теплопостачання і всіх суміжних галузей, разом з тарифом на електроенергію, оскільки він є основним і ключовим у структурі витрат водоканалів», – підкреслив гендиректор «Київводоканалу». Андрій Білик також повідомив подробиці нещодавної масштабної аварії на колекторі в Оболонському районі Києва, наголосивши, що на утриманні таких об’єктів економити неприпустимо, адже це другий у Києві об’єкт за рівнем техногенної загрози після Бортницької станції аерації. Зважаючи на всі вищезгадані факти, необхідно прийняти рішення про підвищення тарифів. «Немає іншого джерела фінансування, окрім коштів споживача. І якщо споживач буде довіряти, і розуміти, що ці кошти, які закладаються як інвестиційна складова у структуру тарифу не тільки завдяки амортизації, а й регульованого прибутку, якщо вони витрачаються прозоро (…), то споживач з розумінням буде ставитися до такої індексації тарифів», – зазначив генеральний директор «Київводоканалу».

На думку Юрія Жерліцина, президента Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія», місцеві громади мають активніше долучатися до вирішення питань водопостачання. Крім того, українцям варто розуміти, що тариф – це одиниця не політична, а економічна, тож не має перетворюватися на засіб передвиборчих маніпуляцій чиновників. «Замість того, щоб зробити нормальні правила гри – підприємства недофінансовують, бо інакше вони [споживачі, обурені тарифами – прим.ред.] прийдуть до них», – зазначив він.

Ольга Бабій, директор підприємства «Білоцерківвода», у своєму виступі наголосила на необхідності негайного підвищення тарифів. «Нехай мене вибачать усі присутні, але я як ніхто раділа аварії на колекторі (…): те, що ми зараз побачили – це результат популізму і безвідповідальності», – зазначила пані Бабій. За її словами, подібні аварії, хоча й меншого масштабу, трапляються декілька разів на рік, але про це широко не повідомляється: «Наразі суспільство, з урахуванням того, що відбулося у Києві, має зрозуміти, що досить популяризувати питання тарифів, маніпулювати ситуацією стосовно того, що у нас «все добре» – у нас наразі «не все добре». Для підтвердження цієї тези пані Ольга детально розповіла про те, до чого може призвести навіть тимчасове припинення енергопостачання насосних станцій і каналізаційних об’єктів: у разі такого відключення припиняють роботу повітродувки, що забезпечують життєдіяльність бактерій, які очищують каналізаційні стоки, що протягом 6 годин призводить до загибелі усіх бактерій і припинення очистки відходів. Після цього для відновлення нормальної роботи необхідно 30-45 календарних днів. Якщо ж знеструмлено каналізаційну насосну станцію, дизель-генераторів для компенсації відключення недостатньо, і вже через декілька годин стоки витікатимуть на поверхню. Таким чином, будь-яке місто з моменту знеструмлення протягом доби залишиться без води і каналізації, а у зимову пору року – і без тепла. «Відсутність електропостачання для водоканалу можлива з двох причин: відключення підприємства водопостачання від мереж електропостачання за борги – на сьогоднішній день це близько 2 млрд. гривень (…) – і якщо у мережі ситуативно для всіх споживачів не стане електроенергії», – зазначила Ольга Бабій. Вона запевнила, що «Білоцерківвода» та інші водоканали області до зими технічно готові, багато з них перейшли на альтернативні джерела електроенергії, запровадили енергозберігаючі технології. «Хотіла б звернути увагу наших поважних регуляторів і міністерства на те, що всі об’єкти водопостачання за будь-яких обставин – з урахуванням ситуації, про яку я розповіла – мають бути введені в «екологічну броню», захищені від енергетиків і відключатися у крайньому разі», – наголосила директор підприємства «Білоцерківвода». Наразі це необхідно закріпити на законодавчому рівні, оскільки на даний момент «екологічна броня» передбачає передоплату і, оскільки водоканали готуються до зими, у них фактично немає можливості здійснити передплату за електроенергію. Ольга Бабій також підкреслила, що не варто очікувати швидких результатів від тих чи інших заходів, оскільки реалізація комплексних програм потребує чимало часу і, знову таки, фінансування з кишень споживача. «Якщо ви хочете мати у крані питну воду європейського рівня і відсутність подібних техногенних катастроф (…) – ви маєте бути до того, що європейська вартість води – 70 євроцентів, каналізації – також у межах 70 євроцентів (…). Ера популізму для нашої країни закінчилась. Ми бачимо, що наша держава не може відшкодовувати різницю утарифах, вона може забезпечувати лише адресні соціальні пільги та субсидії. І тому за все, що вкладається у водоканал, у тепломережу з будь-яких джерел фінансування – я вам хочу відверто сказати – заплатить споживач», – підсумувала Ольга Бабій.