Київ, 28 травня 2014 – Опора на сировинну модель не дозволяє Росії увійти в клуб держав, які думають про посткризовий устрій світу і про формування нового світового порядку. Сьогоднішня експансіоністська лінія поведінки Російської Федерації має на меті змінити такий розподіл сил і прорватися до числа цих країн. Таку думку виcловили виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія» Володимир Лупацій та головний консультант Інституту стратегічних досліджень «Нова країна» В’ячеслав Потапенко під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
«Глобальна фінансово-економічної криза, яка розпочалася з 2008 року спричинила нові тренди політики використання природних ресурсів. Почав формуватися відкритий доступ до природних ресурсів, подібно до відкритих ринків збуту в ХХ столітті. Отримали застосування нові технології використання ресурсів: нафта та газ із сланців, бурого вугілля, донних конкрецій, і у цей же час відбувається стабілізація та мінімізація використання природних ресурсів, як основа «зеленого» зростання. До чого я веду: ті поклади, які до 2008 року мало кого цікавили, зараз навпаки викликають великий інтерес», – зазначив під час свого виступу В’ячеслав Потапенко.
Україна – одна з найбільших імпортерів російського газу у світі. У той же час на території нашої держави знаходяться значні родовища сланцевого газу, які можуть стати альтернативою використання російського природного газу. За експертними оцінками запаси зосереджені на сході (Юзівська ділянка, Донецька область) та заході (Олеська ділянка, Львівська область) України та Скіфські родовища на шельфі Чорного моря, що складають від 3,6 до 11,5 трильйонів кубічних метрів. «На сьогоднішній день існує технологічна можливість, екологічна доцільність та політична воля до формування альтернативного джерела енергопостачання на основі розгортання видобутку сланцевого газу за технологіями, апробованими в США. Ресурсні втрати України від гібридної війни з РФ можна озвучити вже зараз. При переході Криму під російську юрисдикцію, Україна втратила близько 6,6% запасів газу та близько 16% запасів нафти. Оціночний ресурсний потенціал шельфу Чорного моря по запасам газу 2 трлн. м3 і 430 млн. тонн нафти. У цей же час, за умови повномасштабної розробки Юзівського родовища, компанії мають інвестувати в економіку України 3,75 млрд. доларів», – повідомив пан Потапенко.
Україна фактично втратила близько третини свого енергетичного потенціалу за рахунок сланцевого газу на шельфі Чорного моря та альтернативні джерела енергії – сонячні та вітрові станції. «Існує зацікавленість РФ та Газпрому в дискредитації ідеї видобутку сланцевого газу в Європі та Україні, зокрема. Вони роблять усе можливе для збереження обсягів та вартості поставок їхнього природного газу в Україну. Орієнтовані на Росію організації, які як легальним шляхом, так і зі зброєю в руках об’єктивно затримують розвиток проекту з видобутку сланцевого газу на сході України, так само як і анексія Криму заважає проекту із видобутку газу та нафти з шельфу Чорного моря. Всі розуміють, що навіть з урахуванням всіх транспортних витрат сибірський газ буде дешевшим, аніж потенційно видобутий у Чорному морі. Враховуючи ці фактори, ми висуваємо гіпотезу, що громадянське протистояння та бойові дії, які відбуваються в Слов’янську, Краматорську пов’язані із спробами РФ захистити статус «газової наддержави», що має вплив на Україну та країни Європейського Союзу», – наголосив Володимир Лупацій.
Watch video [icon icon=’Icomoon/icomoon-youtube-2′]
