Київ, 23 жовтня 2015 року – Лише кілька переселенців змогли через суд відстояти своє право голосувати на місцевих виборах. Про це під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі заявила Наталія Целовальниченко, керівник Луганської правозахисної групи та безкоштовної юридичної приймальні «Маєш право. Маєш знати» Донецького Комітету виборців. У Києві, з десяти переселенців, з якими вона працювала щодо звернення до суду, лише в одному випадку, таке право переселенцю надали. За словами пані Целовальниченко, попри те, що скарга, з якою зверталися позивачі була типовою, подавалися ті ж самі документи, рішення суду були різні. «Наша правова позиція ґрунтувалася на правових висновках Уповноваженого ВРУ з прав людини Валерії Лутковської, що недопуск переселенців до участі у місцевих виборах є проявом непрямої дискримінації, а це заборонено як чинним законодавством України, так і міжнародним законодавством, яке ратифіковане Україною», – зазначила вона.
За словами Наталія Целовальниченко, з одного боку, закон про місцеві вибори не забороняє переселенцям брати участь у цих виборах, але вказуючи список документів, що слід надати для підтвердження того, що людина є членом місцевої територіальної громади, йде посилання на закон про свободу пересування та вибір місця проживання, де довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не передбачена. А це документ, що підтверджує знаходження людини у місцевій територіальній громаді. «Тобто коли приймали закон про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб, його не узгодили з іншими законами, з виборчим законодавством […], і забули включити цю довідку, що людина є членом територіальної громади», – зауважила керівник Луганської правозахисної групи.
Тетяна Дурнєва, експерт з питань внутрішньо переміщених осіб Інституту суспільно-економічних
досліджень, розповіла, що є низка законопроектів, підготовлених ще влітку, що дозволяли надати право голосу переселенцям. Зокрема, «пропонувалась зміна виборчої адреси для внутрішньо переміщених осіб, щоб ці мільйон двісті осіб […] могли на підставі звернення до органу ведення державного реєстру виборців змінити свою виборчу адресу та отримати право голосу на місцевих виборах», – пояснила вона. Проте, депутати і досі не дійшли до розгляду цих законопроектів, таким чином, у переселенців залишився лише один шлях – відстоювати своє право голову через суд.
Яків Вітюк, переселенець з Криму, є одним з тих небагатьох, кому вдалося через суд отримати право голосу на місцевих виборах. У такій ситуації він вбачає дискримінацію прав внутрішньо переміщених осіб. «Показово, що ми вдвох одночасно з дружиною подавали документи, […] ми одночасно приїхали з Криму до Києва, прожили в одному й тому ж місці один і той самий час, але чомусь одна колегія суддів в Апеляційному суді вирішила можливим дати право мені проголосувати, інша колегія суддів, довго не замислюючись, дружині відмовила у цьому праві», – розповів він.
Політичні права – це початок дискримінації, вважає дружина пана Якова Жанна Зінов’єва, переселенка з Криму, якій суд відмовив у праві голосу на місцевих виборах. За її словами, судді, вказуючи на те, що переселенці не є членами територіальної громади, фактично дозволяють дискримінувати їх і за соціальними стандартами. «Формування місцевого бюджету йде виключно на членів територіальної громади, це означає, що на переселенців не будуть виділятися гроші ні на медицину, на освіту чи інші потреби», – підкреслила Жанна Зінов’єва. І додала, що на її думку, влада боїться, що переселенці будуть голосувати проти неї, хоча ті люди, які переїхали, насправді, це соціально активні люди, «це підприємці, люди з вищою освітою». І додала, що вони могли би інтегруватися у суспільство та брати активну участь у житті нової територіальної громади.
Підсумовуючи, Наталія Целовальниченко зауважила, що враховуючи те, що внутрішньо переміщені особи, незаконно, за її словами, недопущені до участі у місцевих виборах, створюються правові підстави для оскарження результатів місцевих виборів.
