Київ, 3 грудня 2015 року – За даними Міністерства освіти і науки України 16 з 49 університетів Луганської та Донецької областей переїхали з тимчасово окупованих територій у інші міста України. Разом з вишами близько 36 тисяч студентів та близько 3 тисяч викладачів змінили своє місце навчання та роботи. Серед проблем, з якими зіштовхнулися виші на новому місці, найбільша кількість пов’язана з відсутністю держаного фінансування соціальної сфери: де жити та за які кошти діставатися студентам та викладачам до самого вузу. Держава також не виділяє гроші на поновлення матеріальної бази університетів. Про це розповіли представники ректоратів Донецького та Луганського національних університетів Роман Гринюк та Дмитро Ужченко під час скайп-включення в Українському кризовому медіа-центрі у рамках пілотного проекту УКМЦ «Речник мирного життя».
За словами пана Гринюка, ректора Донецького національного університету, навчальний заклад вже рік повноцінно працює у Вінниці. Через вимушений переїзд вишу, з 13 тисяч студентів продовжити навчання у ньому вирішили тільки 4 тисяч. Для тих з них, хто не зміг перебратися до Вінниці, проте хотів продовжити навчання у Донецькому університеті, існують дистанційні курси та онлайн навчання.
Професор Гринюк вважає, що для вирішення проблеми із недостатнім забезпеченням житлом як студентів так і викладацького складу, уряд має розробити державну цільову програму. «Держава повинна зрозуміти, що молодь – це наше майбутнє, а навчальні заклади – основа розвитку нашої держави», – підкреслив ректор Донецького університету.
Іншу проблему – необхідність поновлювати матеріальну базу вишу у Донецькому університеті вирішують разом із донорами та благодійними фондами. У рамках проекту Міжнародного фонду «Відродження» «Європейський розвиток Донецького національного університету» виш отримав комп’ютерну та навчальну природознавчу лабораторії, лінгафонний кабінет, продакшн студію. Також запровадили програму академічної мобільності. Завдяки їй, українські студенти мають змогу навчатися та працювати у вищих навчальних закладах Європи, зокрема Польщі, а іноземні викладачі та українські академіки можуть викладати в університеті. Вартість цього проекту – 7 мільйонів гривен. Також університет співпрацює з посольствами США та Чехії. Пан Гринюк переконаний, що «завдяки такій активній роботі, ще один рік – і повністю вдасться поновити матеріальну базу університету». З Посольством Норвегії ведуть перемовини щодо побудови університетського містечка у Вінниці. «Зараз проект знаходиться на стадії обговорення. Він дуже масштабний. Думаю, за місяць ми будемо знати відповідь про готовність уряду Норвегії [взяти участь у цьому проекті]», – зазначив ректор Донецького університету.
Дмитро Ужченко, проректор Луганського національного університету ім. Шевченка розповів, що у жовтні 2014 році університет переїхав до Старобільська, де раніше знаходилася одна з його філій. «З майже 18 тисяч студентів у 2013 році, сьогодні навчаються понад 9 тисяч. Університет не просто вижив, він залишається одним з найбільших університетів країни», – зазначив пан Ужченко. Проте, проблеми в університету ті ж самі. З 3,5 тисяч місць у гуртожитку тепер виш може розраховувати лише на 400.
Олександр Бабічев, проректор Луганського університету переконаний, що держава проводить недостатню інформаційну політику. Через це, студенти, які проживають на непідконтрольній українському уряду території постійно перебувають під впливом російської пропаганди, і університет «нічого не може зробити з промитими мізками». Водночас, за словами проректора, у Луганському університеті обрали курс на виховання патріотів. «Ми маємо можливість спілкуватися з бійцями АТО, з людьми, які стояли на Майдані та розуміти, які процеси проходять в країні», – підкреслив пан Бабічев. Він також розповів, що студенти з тимчасово окупованих територій постійно звертаються з проханням поновити їх в університеті.
