США відіграють ключову роль у формуванні позиції міжнародної спільноти щодо України, відтак лобіювання українських інтересів має бути пріоритетним завданням для українських дипломатів – директор Центру східно-європейських перспектив у Вашингтоні

Прес-центр УКМЦ

WATCH IN ENGLISH

Київ, 14 грудня 2015 року – Пріоритетним завданням українських дипломатів – як офіційних представників держави, так і представників громадянського суспільства – має бути донесення об’єктивної і детальної інформації про ситуацію у країні та лобіювання інтересів України у спілкуванні з ключовими гравцями (політиками, експертами, лідерами думок) міжнародної спільноти. Пріоритетним напрямком роботи мають бути Сполучені Штати Америки, адже саме ця країна досі забезпечувала приблизно 80% підтримки України на міжнародному рівні. «Підтримка Америки є дуже важливою, нею не можна нехтувати. Усю «погоду» навіть щодо політики ЄС, Мінського меморандуму і тиску на Росію відіграє США, і чим більший цей тиск – тим ліпше для нас», – зазначив під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі Микола Воробйов, Директор Центру східно-європейських перспектив у Вашингтоні.

Політичним лобі на кулуарному рівні і формуванням громадської думки щодо подій в Україні займаються представники української діаспори, «співчуваючі» та лобісти, які з власної ініціативи на добровільних засадах намагаються роз’яснювати особливості ситуації в Україні, науково-дослідні інститути та інші організації. «Наукові центри відіграють ключову роль у прийнятті рішень США. Такі організації як Heritage Foundation, Wilson Center, Brookings Institute та Atlantic Council роблять велику роботу щодо України, і їхні поради є визначальними», – підкреслив пан Воробйов. Крім того, величезну підтримку забезпечила робота низки помічників сенаторів Конгресу. Водночас, зазначає Микола Воробйов, безпосередньо з українського боку Міністерство закордонних справ і держава у цілому роблять недостатньо, щоб посилити присутність українського лобі в США. «На те, що ця присутність є недостатньою, вказує і обсяг військової допомоги, передбаченої для України у бюджеті США на 2016 рік – 300 млн. доларів. Це гарна сума, це меседж для міжнародної спільноти, але ця підтримка є досить незначною», – відзначив експерт, зазначивши, що це дорівнює приблизно місячному бюджету витрат на підтримку Іраку у війні проти ІДІЛ.

На інформаційному фронті, на відміну від політичного і наукового, ситуація наразі складається не зовсім на користь України. Крім того, останнім часом основний фокус уваги як дипломатів, так і суспільства змістився на Сирію, і «якщо у квітні 2015 Україна входила в топ-4 теми щодо міжнародної політики США, то, на жаль, протягом останніх півроку вона не потрапила навіть в топ-10», – зазначив пан Воробйов. У ситуації, що склалася, перед Україною постають два основні завдання. «Західні ЗМІ апріорі на українському боці. Наше завдання – давати їм коректну інформацію, аби не було жодних викривлень», – наголосив Микола Воробйов. Він зазначив, що навіть якщо кращі фахівці провідних видань приїздять до України висвічувати певну проблему, вони фізично не можуть за декілька днів розібратися у ситуації так, як ті, хто знає її «зсередини». Тож для них була б корисною дозована, структурована інформація від українських джерел, об’єктивність якої не викликатиме сумнівів. По-друге, Україні необхідні організації, що «слугуватимуть неформальним містком між США та Україною та всім регіоном східної Європи». Після презентацій, проведених Центром у низці наукових і державних установ з’ясувалося, що «80% інформації з приводу Майдану, зони АТО і боротьби з корупцією – це була дійсно новина для американців, навіть тих, які впритул займаються українськими питаннями». Крім того, зауважив Микола Воробйов, американських політиків та дослідників найбільше цікавить думка саме третього сектору – громадських діячів та журналістів, «нейтральних людей»: оскільки вони не представляють інтереси політичних груп чи бізнес-кланів, їм довіряють найбільше. Паралельно слід продовжити роботу з українською громадськістю, пояснюючи особливості прийняття рішень в американській політиці.