Більшість дітей, які втратили батьків, вже мають посттравматичних синдром – волонтери анонсували програму психологічної реабілітації дітей з родин загиблих та поранених бійців АТО у санаторії «Червона калина»

WATCH IN ENGLISH

Київ, 17 березня 2016 року – «Дитина, яка отримала таку серйозну травму, батьки якої, близька людина якої загинула або важко поранена, не може носити у собі цей біль, а інколи образу на все суспільство. Суспільство повинно цей виклик гідно витримати і надати відповідну допомогу, у першу чергу, психологічну», – заявила Лариса Кадуріна, волонтер-координатор програми в Україні – завідувач Підготовчого відділення, директор Освітніх Студій Національного університету «Києво-Могилянська академія», під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі, презентуючи програму психологічної реабілітації дітей з родин загиблих та поранених бійців АТО у санаторії «Червона калина». За її словами, програма «Покоління майбутнього» розрахована на 40 дітей віком від 10 до 17 років. Дві третини з цих дітей – це діти загиблих, решта – діти поранених, у тому числі важкопоранених. Ці діти протягом двох тижнів під наглядом медичного персоналу, професійних психологів і педагогів проведуть час у санаторії «Червона калина» на Рівненщині. Окрім медичних процедур, які надаватиме санаторій, та роботи з психологами, на дітей чекатиме спортивно-розважальна та освітня програма, у тому числі вивчення англійської мови. А також майтер-класи, квести тощо, розповіла Лариса Кадуріна. «Ці діти мають трішечки відтанути душею, забути про свою проблему, яка у них вдома, а психологи у цей час зроблять свою роботу», – зазначила волонтер-координатор програми.

Якщо не працювати над психологічними травмами, отриманими у дитячому віці, у подальшому це коштуватиме набагато дорожче. За словами педагога-психолога, тренера Ольги Протасової, стрес просто так не проходить. «Він консервується у людині, і потім з часом виникає постравматичний синдром – це стресовий розлад, природна емоційна реакція на події. І це нормальна реакція на ненормальні події», – розповіла психолог. Через посттравматичний синдром дитина може замкнутися у собі, або навпаки стати агресивною, у неї з’являються жахливі сни. І якраз, зокрема, психологічні тренінги та арттерапія дуже дієві для виведення дітей, які втратили батька, з важкого психологічного стану. «Більшість дітей мають вже на сьогодні посттравматичних синдром», – зауважила Ольга Протасова.

Анатолій Свирид (кіборг «Спартанець»), волонтер, голова ГО «Серця Кіборгів», зауважив, що про родини, які втратили близьких на війні, згадують нечасто. А вони потребують уваги. «Хоча ми частково і «металеві», бо ще залишилися осколки, але це не тільки наш священний обов’язок , я вважаю, але й усього суспільства підтримувати ці сім’ї і цих дітей, і батьків. Тому що категорія батьків, які втратили своїх синів, вже дуже велика, які вже зараз запитують «за що загинув мій син», – зазначив Анатолій Свирид. За його словами, зокрема, й через те, що про такі родини згадують у кращому випадку у пам’ятні дати і свята, вони мало кому довіряють. Хіба що побратимам, з якими служили їхні родичі. Тому й надають свої дані лише тим, кому довіряють. Лариса Кадуріна зауважила, що проблемою є те, що немає єдиної держаної бази родин, які втратили членів родини через бойові дії на сході.

Ця програма є повністю волонтерською. Всі особи, які задіяні у ній, працюють виключно на волонтерських засадах, не отримуючи жодних компенсацій чи заробітних плат, повідомила Лариса Кадуріна. Діана Виноградова, член проводу політичної партії «Правий Сектор», розповіла, що у цьому проекті братимуть участь також і вихователі з їхньої організації, а також бійці Добровольчого Українського Корпусу (ДУК) «Правого Сектора», які спілкуватимуться з дітьми та передаватимуть їм досвід із цивільної оборони.

Михайло Казаренко, волонтер, президент Інституту суспільного розвитку, зауважив, що здебільшого фінансування програми «Покоління майбутнього» здійснюється завдяки коштам української діаспори, зокрема із США. При цьому зазначив, що у США після В’єтнамської війни такими питаннями займаються на рівні держави і вони є пріоритетними. «Без цього просто неможливе майбутнє. Тому що люди будуть або закриватися у собі, ставати алкоголіками і наркоманами, або все виходитиме назовні, і вони ставатимуть агресивними, рано чи пізно будуть втрачати контроль і потрапляти у злочинний світ. Це коштуватиме державі та суспільству набагато більше», – наголосив Михайло Казаренко. Президент Інституту суспільного розвитку додав, що ця програма є пілотним проектом, якщо у майбутньому буде хоча б часткова підтримка від держави, тоді програма повториться ще восени і буде запроваджена на постійній основі.