Київ, 20 квітня 2016 року – Інститут світової політики презентував нове дослідження «Аудит зовнішньої-політики: Україна-Угорщина». Дослідження підготував український дослідник Іван Мединський, аналітик Інституту світової політики, та угорський дослідник Бенс Капчос, експерт Міжнародного інституту перехідних демократій. «Основною ціллю даної записки був пошук рекомендацій щодо збалансування двосторонніх відносин, пошуку сфер, у яких ми могли б співпрацювати, та рекомендації щодо вирішення проблем, які нас роз’єднують у цих двосторонніх відносинах», – розповів Іван Мединський під час презентації дослідження в Українському кризовому медіа-центрі. Дослідження проводили у рамках проекту «Аудит зовнішньої політики України», за підтримки «Чорноморського фонду з регіональної співпраці» Німецького фонду Маршалла, а також проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), що реалізується Pact в Україні за підтримки USAID.
«Українська стратегія щодо Угорщини має полягати в акцентуванні спільних інтересів і пом’якшенні моментів, які можуть роз’єднати наші країни», – зазначив пан Мединський. У сучасній геополітичній ситуації Україна зацікавлена насамперед у тому, щоб Угорщина і далі дотримувалася загальноєвропейської стратегії, зокрема, продовжувала санкції проти Російської Федерації. Тема залишається дещо спірною, оскільки Угорщина, зі свого боку, намагається балансувати між підтримкою євроінтеграційного вектора України та збереженням дружніх відносин із Росією. «Хотів би підкреслити: ми досить добре розуміємо, якими є національні інтереси України. У цьому плані Угорщина поділяє ті ж самі цінності – повагу до суверенітету, територіальної цілісності та вільний вибір політичного вектора як усередині країни, так і у зовнішній політиці», – запевнив Ласло Чаба Пап, Надзвичайний Посланник і Повноважний міністр Посольства Угорщини, заступник глави місії Посольства Угорщини в Україні. У ситуації, коли Україна прагне досягти більшої енергонезалежності і тісніших торгівельних зв’язків із ЄС, важливим інтересом України є також реверс природного газу і розвиток транскордонної інфраструктури. «Також ми можемо багато навчитися в Угорщини та інших країн Вишеградської четвірки, адаптувавши кращі практики у сферах безпеки, демократичних перетворень, розвитку середнього та малого бізнесу», – зазначив пан Мединський.
Для Угорщини у співпраці з Україною одним із першочергових інтересів залишається забезпечення прав угорської меншини у Закарпатті. Хоча серйозних міжетнічних проблем у регіоні не було і немає, угорська громада має запитання до Києва щодо неналежного забезпечення права на використання угорської мови у освіті, а також з приводу зміни кордонів виборчих округів, які розмежовували угорські громади. За словами пана посла, іноді здається, що «Київ просто забув про них». За останні роки питання набуло більшої гостроти: після старту реформи децентралізації угорці прагнуть об’єднуватися у громади зі співвітчизниками. В Україні у цьому почали вбачати загрозу сепаратизму – частково під впливом провокативної позиції угорської правої партії «Йоббік» і тим, наскільки жваво підхопили цю тему пропагандистські російські ЗМІ. Із цих же причин провокативним питанням залишається можливість подвійного громадянства для угорців Закарпаття. У такій ситуації вже давно сформувався так званий «Закарпатський синдром» – тенденція до того, що проблеми угорської меншини стають центральною темою практично всіх двосторонніх зустрічей.
З економічної точки зору Угорщина зацікавлена в Україні значно більше, аніж Україна – у співпраці з Угорщиною, оскільки це є частиною політики «відкритого Сходу» – пошуку нових ринків збуту та залучення інвестицій. За умов стабілізації української економіки та зменшення ризиків для інвесторів, угорські компанії почнуть активно заходити в Україну. Покладають надії також на залізничний «шовковий шлях» до Китаю. Крім того, Угорщина є найбільшим імпортером української електроенергії і зацікавлена продовжувати цю співпрацю. «Нам треба на кордоні між Україною і Угорщиною побудувати так звану вставку постійного току. Як тільки ми її поставимо, ми зможемо грузити [електроенергію] з усієї України», – зазначив Дмитро Ткач, колишній Надзвичайний та Повноважний Посол України в Угорщині.
У своїх рекомендаціях експерти пропонують, у першу чергу, налагодити стратегічну комунікацію на державному рівні. Це дозволить запобігти тому, що такі питання-подразники як санкції чи захист прав угорської меншини можуть використовуватися зацікавленими політичними силами для формування конфліктного порядку денного. «Звичайно, є спільні точки дотику – це європейське прагнення України та лібералізація візового режиму. В обох напрямках Угорщина допомагає нам», – зазначив Іван Мединський. До того ж, лібералізація візового режиму значно зменшила б напругу довкола питання подвійного громадянства Україні, оскільки це дещо знизить практичну цінність угорського паспорта – можливість безперешкодно подорожувати країнами Шенгену.
Експерти радять розглядати Закарпаття не як проблемний регіон, а як «міст до Європи» і «міст» для культурного діалогу між країнами. Для цього необхідно розморозити проекти з розвитку транскордонної інфраструктури, покращити транзит енергії та спрямувати у позитивне русло активність і організаційні здібності угорської меншини. Безумовно, важливо також вирішити проблеми, про які постійно повідомляє угорська громада. Ігнорування деяких із них де-факто є порушенням чинного законодавства. «У цьому питанні бажано вийти за рамки усіх побоювань та стереотипів […] Більше уваги до цього регіону та виділення більше коштів для його розвитку допомогло б послабити соціальну напругу, і, звісно, стало б позитивним сигналом для угорської меншини. Від цього виграють усі», – підкреслив Ласло Чаба Пап.
Для досягнення цих цілей необхідна політична воля з українського боку, а також більша інтенсивність дипломатичного та культурного діалогу, оскільки обидва народи знають одне про одного вкрай мало. «Багато проблем, які існують між країнами, виходять з того, що ми не розуміємо мотивації, переконань, внутрішньої і зовнішньої політики як Угорщини, так і України. Через освіту, через наукові програми ми можемо знайти ці точки дотику», – зазначив Іван Мединський. Причиною не особливо активних контактів, вважають експерти, є не лише відсутність посла України в Угорщині – скоріше за все, мова йде про відсутність стратегічного бачення українсько-угорських відносин. «Якщо ми хочемо ці стосунки активізувати, ми повинні розпочинати з себе. Угорщина направила сюди дуже потужного посла, і він дуже добре працює. Але він один цього не зробить, якщо не буде ініціативи з нашого боку», – підкреслив Дмитро Ткач.
