Київ, 6 червня 2016 року – Закон про державне фінансування політичних партій не запрацює з 1 липня. Головна проблема – політична система знаходиться у власності олігархів. «Вони зробили все, щоб ми не мали новий склад Національного агентства запобігання корупції (НАЗК), Центральної виборчої комісії (ЦВК) та Рахункової палати [які мають впроваджувати цей закон]. НАЗК тільки починає функціонувати, а склади ЦВК та Рахункової палата є нелегітимними», – зазначила Оксана Сироїд, віце-спікер Верховної Ради України, під час дискусії, яка відбувалась у рамках «Дня політичних трансформацій», організованого Українським кризовим медіа-центром. Вона назвала дві ключові передумови появи некорумпованого уряду в Україні: державне фінансування партій та якісний закон про вибори – проведення виборів на пропорційній основі та відхід від мажоритарки.
Світлана Заліщук, народний депутат України вважає, що в Україні є сильні гравці, які можуть змусити запрацювати цей закон. Це – громадські організації, журналісти, міжнародні партнери, перед якими в України є зобов’язання, та нові парламентські сили. «Парламентські сили можуть показати приклад того, яким може бути альтернативне використання державних коштів. Вони можуть стати історією успіху того, що таке альтернатива грошей в політиці», – зазначила народний депутат. Вона додала, що важливо, аби державне фінансування не йшло виключно на вже існуючі політичні сили, а стало передумовою появи нових політ гравців в Україні.
За словами голови ради «Українського незалежного центра політичних досліджень» Юлії Тищенко, окрім законодавчих змін необхідно налагодити прозору координацію між НАЗК та ЦВК. «Необхідні законодавчі зміни та становлення незалежних інституцій, які керуються політичною доцільністю», – зазначила вона. Олена Рибій, представник громадської мережі «ОПОРА», зазначила, що НАЗК ще тільки має прийняти типову форму фінансового звіту та провести аналітичну роботу щодо визначення термінів. «Проте ми ще навіть не знаємо, чи вони взагалі матимуть такі аналітичні можливості. А перші звіти ми мали вже побачити десь місяць тому», – додала вона.
Олексій Кошель, керівник Комітету виборців України. Назвав такі кроки для побудови ефективної політичної системи. Зокрема, це проведення повноцінної виборчої реформи, яка передбачатиме повну заборону політичної реклами та 100% пропорційну систему. «Заборона політичної реклами – це питання, як зробити українську політику дешевою. […] Партії витрачають близько 90% на політичну рекламу. Ми можемо в кілька разів зменшити вартість виборчих кампаній, зробити вибори доступними для нових і небагатих політичних партій та сприяти деолігархізації партій», – пояснив він. Він також наголосив, що необхідно ускладнити процес реєстрації партії та максимально спростити процес зняття її з реєстрації. «Аномальна велика кількість партій не веде до збільшення довіри як до самих партій, до політичного життя, так і для держави загалом», – зазначив пан Кошель. Він додав, що наразі в Україні зареєстрована 361 партія. Пан Кошель також вважає, що необхідно змінити регламент ВРУ через аномальну кількість законопроектів – 4 тисячі. Він пропонує зробити суб’єктом законодавчої ініціативи групу від 19 депутатів, а не одного народного депутата, аби уникнути «законодавчого спаму».
Олександр Черненко, народний депутат України, вважає, що політичну рекламу не потрібно забороняти, її можна обмежити та висунути ряд критеріїв до її розміщення. Серед них – певна тривалість, рівномірний доступ усіх політсил, обов’язкова участь лідера партії з поясненням програми тощо. Світлана Заліщук додала, що заборона політичної реклами законсервує тут політичну впізнаваність, яка є у партій та політиків зараз. Це закриє шлях у політику молодим гравцям. Олена Рибій вважає, що заборона чи суттєве обмеження політичної реклами посилить нові формати на телеканалах, наприклад, дебати. Це також змусить партії виходити в народ, працювати безпосередньо з людьми.
