Презентація англомовної версії книги «Казимир Малевич. Київський період 1928-1930 роки» на конференції College Art Association у Нью-Йорку та колоквіум «Український модернізм у глобальному контексті» – ще один крок до відкриття для світу київського періоду творчості Малевича, і Малевича як українського авангардиста. Про це розповіли організатори видання англомовної версії під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Книгу переклала англійською Марта Скорубські, редагувала Венді Салмонд.
За словами Тетяни Філевської, дослідниці і упорядника книги, зв’язок Малевича із Україною для багатьох став відкриттям. «Малевича знають усі, але досі мало хто знає про його зв’язок із Києвом, тому до книги є величезний інтерес. […] Дискусія навколо книги потрібна, тому що ми її тільки почали, трішки відкрили ці питання. Нам потрібно продовжувати про це говорити і більше відкриватися для міжнародного контексту – закордонні колеги зауважують, що мало хороших книжок англійською мовою і мало дослідників, які з’являються на міжнародних конференціях, нас закликають більше презентувати і говорити про це», – розповіла вона.
Лідія Лихач, директор видавництва «РОДОВІД», висловила подяку за підтримку проекту фонду родини Загорій, Києво-Могилянській бізнес-школі, фонду ІЗОЛЯЦІЯ та усім іншим, хто долучився до появи англомовного видання. За її словами, підтримка була великою, тому що усі розуміють вагомість і значення таких проектів. «Із забуття повертається наша історія, і Малевич є тією особистістю, про яку потрібно заявляти усьому світові», – зазначила меценат Людмила Зубко.
Російський vs. український Малевич
Після презентації відбулася бурхлива суперечка із російською мистецтвознавицею Олександрою Шацьких, однією з провідних дослідниць творчості Малевича, яка категорично обурилася спробою «зробити Малевича українським митцем» – через те, що авангардисти виступали за те, щоб їх не ідентифікували як митців певної національності. «Вони говорили про те, щоб до них не приставляли певної національності, але сьогодні їх усіх презентують як російських авангардистів. Тобто, російське мистецтвознавство вибудовує свій дискурс і користується цими митцями, незважаючи на їхню позицію, а українське мистецтвознавство позбавлене такої можливості. Другий аргумент – що майже усі ці митці рано чи пізно визначалися зі своєю національністю, навіть якщо ця позиція декілька разів змінювалася протягом життя. Ми точно знаємо із документів, що Малевич неодноразово звертався до самоідентифікації себе як українця», – зазначила Тетяна Філевська.
Вона додала, що за особливістю колористики та композиційних рішень Малевич разюче відрізняється від представників російського авангарду, і в анкетах зазначав, що є представником київської школи. При цьому, в його творчості є елементи і російського, і білоруського, і польського авангарду.
Україна має розповідати про себе світові через культуру
Для того, щоб відкриття київського періоду творчості Малевича продовжувалося, необхідні і низові культурні ініціативи та проекти, і ширша увага до цього періоду в академічному дискурсі, і державна підтримка – для організації великих виставок за кордоном, тому що ресурсів низових ініціатив для цього недостатньо. «У нас багато визначних персоналій, про яких світ практично не знає, що це українське мистецтво. […] Культурні меседжі – це та наша сильна сторона, яку дуже важливо показувати за кордоном. За кордон не можна транслювати тільки наші прохання і проблеми. Важливо комунікувати наші сильні сторони – показувати, у чому унікальність України, які наші переваги, чим ми можемо допомогти світу, про нашу креативність та інновативність, адже Малевич черпав натхнення та ідеї в українській культурі і анархічному українському менталітеті, – зазначила Олеся Драшкаба, креативний директор Українського кризового медіа-центру. – Це ті маленькі кроки, які ми можемо робити у позиціонуванні себе як культурної, проєвропейської і суб’єктної країни». Вона зауважила, що зараз, напередодні «Євробачення» у Києві, доречно було б зобразити на мапі міста «місця Малевича» – це зацікавить гостей, які приїдуть на конкурс.
Лідія Лихач додала, що у найближчому майбутньому працюватимуть над наступними проектами про авангардистів із різних сфер мистецтва – зокрема, планують проект про Олексу Грищенка, Леся Курбаса та Олександру Екстер, книгу «Нова генерація: модернізм в Україні» Мирослави Мудрак.
