Не можна сказати, що чинна пенсійна система не працює, але залишити ситуацію у такому вигляді, у якому вона є зараз, не можна. Зараз в Україні 12 мільйонів пенсіонерів, у той час як ЄСВ регулярно сплачують трохи більше 10 мільйонів осіб. «Фактично 10 працюючих утримують 9 пенсіонерів, якщо рахувати також само зайнятих осіб і фізичних осіб-підприємців», – розповіла Ірина Ковпашко директор департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду, під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. При цьому спостерігається тенденція сплачувати мінімальні внески – 704 гривні, у той час як пенсію для людей із повним стажем потрібно виплатити щонайменше на рівні 1247 гривень. Трохи більше половини людей отримують пенсію на рівні 1,5 тисячі гривень. Більшість пенсіонерів, близько 3 мільйонів 200 тисяч, отримують пенсію від 1500 до 2000 гривень.
Лідія Ткаченко, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, справжні проблеми почнуться тоді, коли досягне працездатного віку малочисельне покоління кінця 90-х років і пенсійного віку – численне покоління, яке працює зараз. «Яку б ми систему не запровадили, дворівневу чи трьохрівневу, це буде величезним викликом. Тому що для того, щоб нормально працювала накопичувальна система, хтось має створювати інвестиційний дохід. Якщо не буде кому працювати, хто його буде створювати?» – пояснила експерт.
Вона звернула увагу на те, що хоча дохід Пенсійного фонду за 2016 рік склав трохи більше 107 мільярдів ЄСВ і 143 мільярди – державних коштів, реально Пенсійний фонд більше половини пенсій сплачує коштами з ЄСВ. «Якщо брати саме дефіцит страхової солідарної системи – це трохи більше 80 мільярдів. А решта – це додаткові державні пенсійні програми. Зокрема, це різноманітні пенсійні виплати чорнобильцям, дітям війни, ветеранам війни, пенсії військовослужбовців, суддів – це суто державні зобов’язання», – пояснила Лідія Ткаченко.
На думку Лідії Ткаченко, відмовлятися від солідарної системи не можна, тому що це кращий вихід у випадку, коли наймані працівники становлять переважну більшість контингенту працездатних осіб, а в Україні це – 85% зайнятого населення. Але підвищення пенсійного віку можна розглядати як вихід. Твердження, що більшість людей в Україні не доживають до пенсії, не відповідає дійсності, зауважила вона: до пенсії доживають понад 85% жінок і понад 2/3 чоловіків, причому ці показники майже не змінювалися за останні 40 років.
«Зміна деяких параметрів діючої системи могла б дещо покращити ситуацію. Основна проблема – це відсутність правил, тому що основні параметри (мінімальна пенсія, правила індексації, пільги) змінюються разом зі зміною влади. Стабілізація цих правил додала б впевненості і довіри до системи», – зауважила Наталія Лещенко, економіст проекту центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна».
На думку Ірини Ковпашко, потрібно, насамперед, повернути ті страхові принципи, які були закладені із самого початку у формулу визначення розміру пенсії, і диференціювати їхні розміри залежно від сплачених внесків. «У подальшому можна вирішувати питання запровадження другого рівня і, можливо, докладати зусиль для того, щоб третій рівень – недержавне пенсійне страхування – також більш ефективно виконував свою функцію», – додала вона.
Фінансист Тарас Козак нагадав, що розмови про пенсійну реформу почалися ще у 1998 році. У 2003 році задекларували запровадження трьохрівневої пенсійної системи і прописали умови запровадження 2-го накопичувального рівня, але відтоді ніяких зрушень не відбулося. На сьогодні є один недоопрацьований урядовий законопроект №4608.
