Для того, щоб соціальні послуги в Україні стали більш доступними і якісними, потрібно збільшити пріоритетність цієї сфери. По-друге, важливо забезпечити ефективне використання тих державних коштів, які виділяються на неї: перейти на принцип «гроші ходять за людиною» і створити «єдине вікно» для звернень громадян. Такі пропозиції висловили експерти під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі, організованої у партнерстві з Інститутом суспільно-економічних досліджень.
Соціальні пільги чи соціальні послуги: що важливіше?
В Україні, порівняно із розвиненими країнами, фінансування спрямоване більше на соціальні пільги, ніж соціальні послуги, розповіла Маріанна Онуфрик, керівник суспільних програм Інституту суспільно-економічних досліджень. У країнах ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) на соціальні послуги витрачається близько 8,3% від ВВП, а в Україні – 0,3 % від ВВП. В Україні за загальним обсягом видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення є більш-менш співставними, але є катастрофічне відставання у фінансуванні саме соціальних послуг. За даними Мінсоцполітики, зараз соціальні послуги отримують близько 3 мільйонів громадян.
«Виплати чи пільги, зважаючи на їхній розмір, можуть лише дозволити людині підтримати своє існування. Натомість соціальна послуга може забезпечити адресну і цільову допомогу, не просто допомогти людині подолати складну життєву ситуацію, а інколи попередити потрапляння у неї. Це не означає, що треба замінити соціальні виплати соціальними послугами, але треба зробити цей інструмент соціального захисту більш пріоритетним», – пояснила Маріанна Онуфрик. Крім того, на відміну від соціальних виплат, ризик нецільового використання коштів на соціальні послуги набагато нижчий.
Стратегія реформи системи соціальних послуг передбачає удосконалення адміністрування і контролю та розширення ринку надання соціальних послуг, щоб зробити послугу більш доступною і якісною. «Обов’язково має бути визначення індивідуальних потреб кожної людини. І у рамках реформування ми все-таки хочемо запровадити комплексний підхід до вирішення проблеми, поєднавши надання допомоги і соціальних послуг», – зазначила Оксана Сулима, директор Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Міністерства соціальної політики України. Вона нагадала, що усі повноваження щодо соціальних послуг у рамках децентралізації вже передали на місцевий рівень.
Рекомендації
- Гроші мають «ходити за людиною»
Експерти одностайно погоджуються, що у сфері соціальних послуг потрібно запроваджувати принцип «гроші ходять за пацієнтом». Це мотивуватиме соціальних працівників працювати якісно і шукати нових клієнтів, а також забезпечить ефективніше використання коштів. Для прикладу, зараз із коштів, які виділяються на інтернат, на потреби дітей витрачається приблизно 12%, решта – на утримання закладу. «У державної системи нема стимулу економити, надавати більш якісні послуги,тому що немає ринку послуг. Система «гроші ходять за людьми» створить ринок», – зазначив Ігор Яковенко, науковий консультант Інституту суспільно-економічних досліджень. Для цього доречно, як і в медицині, автономізувати ці заклади, щоб вони могли конкурувати із недержавними установами.
Це вигідно і самим людям: вони не відчуватимуть залежності від конкретної установи, але знатимуть, що за ними закріплені певні кошти, додала Маріанна Онуфрик. «Перехід до адресності, до того, що послуга і виплата має надаватися на основі оцінки потреб кожної родини – це дуже важливий перехід, який, я сподіваюся, цей закон започаткує, – зазначила Василина Дибайло, директор партнерства «Кожній дитині». – Ми повинні зробити так, щоб соціальна послуга була не подачкою від держави, а тим, що забезпечує людині гідне життя».
На думку Маріанни Онуфрик, доречно створити мережу медико-соціальних центрів для людей, які потребують одночасно і лікування, і соціального забезпечення. Але цей тип послуг ще не передбачений у новій редакції закону про соціальні послуги, який був нещодавно прийнятий у першому читанні.
2. «Єдине вікно»
Потрібно створити «єдине вікно» для звернень громадян, звідки їх за необхідності направлятимуть до конкретного надавача послуг. Це особливо важливо для тих, хто потрапляє одразу у декілька категорій отримувачів послуг. В об’єднаній територіальній громаді таким «єдиним вікном» може бути окремий фахівець, до якого люди будуть звертатися про допомогу і який сам виявлятиме людей, які потребують підтримки, і мотивуватиме їх звертатися за послугою. Пілотні проекти в Умані та Баштанському районі Миколаївської області показали, що ця модель працюватиме, розповіла Олена Іванова. Оксана Сулима зазначила, що Мінсоцполітики вже передали на місця рекомендації для таких соціальних працівників.
За словами Олени Іванової, зараз ніщо не заважає місцевим громадам організовувати систему соціальних послуг за більш вигідною для них моделлю. «Важливо, щоб населення так само спонукало керівників на місцях оперативно приймати усі рішення, які мають бути прийняті», – додала Оксана Сулима.
- Залучення громадських організацій
Функцію надавача соціальних послуг можна передавати громадським організаціям, як це часто роблять у розвинених країнах. Перші спроби вже є, але на 2016 рік на соціальне замовлення виділили 800 тисяч гривень і впровадили це тільки у 4 регіонах. За словами Олени Іванової, керівника проекту ПРООН «Підтримка реформи соціального сектору в Україні», одна із причин – що на місцях це поки що сприймають як досить складний механізм (визначити потреби, пріоритети, закласти гроші у бюджет, провести конкурс виконавців). По-друге, недержавні організації не завжди зацікавлені потрапляти на цей ринок, тому що звикли працювати на грантові кошти. «Коли організація впроваджує грант, вона не так звітує про якість послуг і не звітує по кожному отримувачу», – пояснила вона.
4. Комунікація
Блогер Татуся Бо наголосила, що дуже важливо проводити інформаційні кампанії і дати людям більше інформації про те, які послуги вони можуть отримувати, як і куди за ними звертатися. На практиці з’ясувалося, що часто люди не знають нічого, особливо у малих селах. Паралельно потрібно інформувати самі громади про те, що це їхні повноваження, і як це краще організовувати, додала Маріанна Онуфрик.
Ігор Яковенко зауважив, що експертні пропозиції можна врахувати під час підготовки закону до другого читання.
