Щоб знайти баланс між викликами для національної безпеки і уникнути непропорційного обмеження свободи вираження поглядів, державні рішення у цій площині мають попередньо проходити публічне обговорення, у них необхідно враховувати експертну думку і міжнародний досвід. Виклики, пов’язані з російською агресією та російською пропагандою, не можна ігнорувати, але необхідне рішення, за якого інструменти для національної безпеки та свобода вираження можуть співіснувати. Такі підсумки експертної дискусії «Свобода вираження поглядів у період конфлікту в Україні: захистити чи обмежити?», яка відбулася в Українському кризовому медіа-центрі. У дискусії взяли участь представники громадськості, держави, приватного сектору та журналістської спільноти.
«Держава реагує тим, що вона обмежує своє інформаційне поле, пояснюючи, що такі дії приймаються із розрахунків національної безпеки. Не можна ставити на баланс як дві протилежності національну безпеку та свободу вираження поглядів, оскільки, незважаючи на те, що сьогодні країна дійсно переживає доволі складні часи, необхідно було б знайти правильну пропорцію поєднання цих двох цінностей для держав. Шукаючи, як захистити цінності, ми не повинні втрачати ці цінності», – підкреслила Ольга Кирилюк, співзасновник ГО «Партнери цифрового правозахисту».
Основна проблема, на думку Ольги Кирилюк – що держава аргументує такі обмеження тим, що Україна знаходиться у стані війни. Проте формально на Донбасі все ж «АТО». Ця невизначеність піднімає питання про те, наскільки пропорційними є обмеження свободи вираження думки, які держава пропонує запроваджувати. Це може негативно вплинути і на позиції України у рейтингах свободи слова, відповідно і на імідж країни. На її думку, приймати законопроект №6688 щодо обмеження доступу до Інтернет-ресурсів не можна. «Він запроваджує поняття «технологічний тероризм», і поняття прописане настільки широко, що під нього можна кваліфікувати досить широкий спектр дій. […] Знов таки, цим рішенням передбачається, що якщо якісь висловлювання спрямовані на те, щоб впливати на прийняття рішень державними органами, вони також можуть бути кваліфіковані за цією ознакою», – пояснила Ольга Кирилюк.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко нагадав про виклики у роботі мас-медіа в умовах неоголошеної війни на низці прикладів, які сталися протягом останніх років, зокрема, скандалу з оприлюдненням «Миротворцем» особистих даних журналістів, які працювали на окупованій території, маски-щоу у редакції «Вєстєй», нещодавні необґрунтовані обшуки у редакції «Української правди». «Сьогодні українським медіа та журналістам складно проводити дебати, оскільки ми не бачимо готовності представників держави до дискусій і до захисту позиції щодо національної безпеки», – зазначив він. Сергій Томіленко наголосив, що журналісти у своїй роботі мають дотримуватися професійної етики.
Усі учасники дискусії погодилися, що державним рішенням у цій сфері має передувати діалог із громадськістю – органи державної влади мають обґрунтувати необхідність відповідних рішень. «Необхідно донести населенню, чому законопроект має так виглядати, як він має працювати і яка користь від нього буде. І після цього має бути прийняття закону», – зазначив В’ячеслав Редько, в.о. керівника Донецького регіонального відділення Українського союзу промисловців і підприємців.
«Обмеження завжди вводилися у конфліктних ситуаціях. Але важливо, щоб вони були обґрунтовані та проговорювалися перед тим, як впроваджуватися, а не використовувалися як спосіб тиску і боротьби з політичними опонентами. […] Держава має координувати діяльність органів державної влади, громадянського суспільства і намагатися виступати спільним фронтом проти пропаганди», – зазначив Вадим Трюхан, голова комітету Громадської ради при Міністерстві інформаційної політики України.
Олександр Царук, представник України в Урядовому дорадчому комітеті (GAC), висловив думку про те, що громадськість також має бути більш активною та пропонувати владі свої рішення, коли заходить мова про нові ініціативи щодо обмежень в інформаційному просторі. «Якщо громадянське суспільство, професійна спільнота, журналісти і бізнес не скажуть, як можна краще, і спільно не запропонують щось ефективніше – то буде саме так, як запропонували автори останніх новацій. Професіонали зараз можуть брати на себе відповідальність і казати, що можуть зробити краще», – наголосив Олександр Царук.
