65% клопотань сторони захисту у справах кримських політв’язнів відхилили суди окупаційної влади, тоді як 80% клопотань сторони обвинувачення були задоволені. Це один із висновків за підсумками морніторингу судових засідань в окупованому Криму, представлених у доповіді «Кримський процес: проблеми дотримання стандартів справедливого правосуддя у політично мотивованих справах», презентація якої відбулась в Українському кризовому медіа-центрі. «Більшість клопотань, які подавала сторона звинувачення, стосувались того, щоб оголосити покази свідка без його присутності (…) і судді ці клопотання задовольняли. А більшість клопотань, які подавала сторона захисту, стосувались вивчення доказів: від призначення експертиз до допитів того чи іншого свідка, і такі клопотання у більшості випадків не задовольнялися», – заявив Михайло Батрак, співкоординатор ініціативної групи «Кримський процес».
У рамках моніторингу правозахисники проаналізували 8 справ кримських політв’язнів – Володимира Балуха, Сулеймана Кадирова, Ігоря Мовенко, Євгенія Панова, Миколи Семени, Ільмі Умерова, Ахтема Чийгоза та справи «26-го лютого». Експерти здійснили загальний аналіз по кожному з чотирьох стандартів справедливого правосуддя: розгляд справи незалежним та неупередженим судом, створеним відповідно до закону, презумпція невинуватості, публічний розгляд справи та рівність сторін.
«Ключовий висновок – і це підтверджено нашим дослідженням – що суд, створений в умовах окупації на території Криму, не є ефективним захистом і не може забезпечити ефективного захисту саме в політично мотивованих справах, – повідомила Дар’я Свиридова, юристка Української Гельсінської спілки з прав людини. – Створення судів на окупованих територіях, що є порушенням норм міжнародного гуманітарного права, та процедура набору суддів, яка відбувалась на окупованих територіях з порушенням певних базових принципів відбору суддів, по самій свої процедурі створювала систему, яка не дозволила відібрати незалежних суддів і не дозволила судам відправляти правосуддя з дотриманням норм МГП та з використанням законодавства не країни-окупанта, а України».
Щодо другого принципу, презумпції невинуватості, Марія Ясеновська, президентка Харківської обласної фундації «Громадська альтернатива», зазначила, що «вже досить давно існують декілька рішень Європейського суду [з прав людини], якраз безпосередньо проти Росії, які чітко кажуть про те, що утримування звинувачуваних у клітках є не просто порушенням презумпції невинності, а є фактом, який створює образ винної людини у очах суду та публіки та порушують 6 статтю Європейської конвенції про права людини». За її словами, утримування в так званих «акваріумах» не є ефективним покращенням щодо виконання цих норм, однак ці обидва способи утримування політв’язнів були вжиті під час судових засідань. Також, розповіла Марія Ясеновська, були зафіксовані випадки порушення таємниці нарадчої кімнати, коли ще до оголошення вироку співробітники пенітенціарних установ прибували, щоб забрати підсудних.
Однією з умов принципу рівності сторін є надання можливості обвинуваченому бути присутнім під час засідань. «У справі Ахтема Чийгоза 70 судових засідань відвідали монітори, але на жодному з них він не був присутній, а це 44% від всіх засідань [по цій справі]», – навів дані Сергій Буров, виконавчий директор Освітнього Дому прав людини в Чернігові. Він зазначив, що внаслідок недотримання цього принципу обвинувачуваний не може повноцінно брати участь у процесі. Неспівмірність кількості задоволених клопотань зі сторони обвинувачення відносно клопотань зі сторони захисту є також порушенням цієї норми. Сергій Буров також розповів про те, як судді могли «допомагати» свідкам зі сторони обвинувачення уточнюючими запитаннями чи поясненнями, могли заборонити відповідати на певні запитання, які ставили адвокати, а також про часті дозволи на використання свідоцтв анонімних свідків.
Про проблеми із дотриманням принципу публічності при розгляді справ розповів Сергій Остаф, експерт Ресурсного центру з прав людини (CReDO) з Кишиневу. До них відносилися неповні чи некоректні публікації щодо обставин проведення судових засідань, адміністративні чи технічні перешкоди для присутності громадськості під час засідань, можливість робити аудіозаписи засідання для присутніх, зокрема і медіа, при цьому це право могло бути не надане навіть стороні захисту після офіційного клопотання. Найбільшим порушенням Сергій Остаф назвав неповні публікації судових рішень після їх винесення, у яких могли бути відсутні важливі компоненти обґрунтування певного рішення. «Те, що ми спостерігали – це не просто повторювана практика порушення цих стандартів. (…) Можна говорити про певний рівень систематичності, який стосується не кожної окремої справи, а усіх справ взагалі», – заявив експерт.
Присутній на презентації Ільмі Умеров, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, колишній політв’язень Кремля, зазначив, що були випадки, зокрема і під час розгляду його справи, коли суддя у вироку перевищував міру покарання, яка була запитана стороною обвинувачення. За його словами, часто здійснюється тиск на адвокатів з метою дискредитації та відсторонення їх від справи на певні періоди часу. «Адвокат не може врівноважити ситуацію [справедливого розгляду справи] у сенсі виконання закону ні в Криму, ні будь-де в Російській Федерації – вони більше потрібні для моніторингу ситуації, щоб надавати інформацію про порушення прав обвинувачення та забезпечувати контакт з політичним в’язнем […] Ніякої справедливості ми там не чекаємо і не чекали, я можу з повною відповідальністю заявити, що в Російській Федерації, зокрема і в тимчасово окупованому Криму, судів не існує – вони всі виконують замовлення влади в особі ФСБ», – резюмував Ільмі Умеров.
