Експерти презентували збірку рекомендацій для державних органів і бізнесу щодо кроків для впровадження зеленої економіки в Україні – аналітичну доповідь «Моніторинг озеленення економіки при реалізації Угоди про асоціацію Україна-ЄС». Для підготовки доповіді використовували дані наукових установ і профільних громадських організацій. У публікації прописані індекси «зеленого зростання» – які дані можна використовувати для вимірювання та порівняння, аналіз ситуації у різних галузях економіки та пропозиції.
«Головне гасло зеленої економіки – переходити від фінансування охорони довкілля до того, щоб давати можливість бізнесу заробляти на охороні довкілля, а суспільство через органи державної влади і місцевого самоврядування створювало можливості для цього. Зелена економіка дає інструменти, щоб бізнес міг розвиватися, зменшуючи при цьому використання природних ресурсів і шкідливий вплив на довкілля, але отримуючи прибуток і створюючи нові робочі місця», – зазначив В’ячеслав Потапенко, директор ГО «Інститут зеленої економіки», на презентації доповіді в Українському кризовому медіа-центрі.
«Якщо ми хочемо бути частиною європейської спільноти – ми маємо будувати на засадах зеленої економіки і торгівлю, і інші сфери життя», – наголошує Ольга Квашук, менеджер європейської програми Міжнародного фонду «Відродження».
Головні перешкоди для розвитку зеленої економіки в Україні – недостатня обізнаність бізнесу про доступні зелені технології, патерналістські очікування щодо таких інновацій – сподівання на ініціативу з боку держави, інвесторів, міжнародних організацій тощо; недостатнє стратегічне планування інвестицій у зелену економіку, низька мотивація підприємців до екологізації власного бізнесу. «Штрафи, позови і стягнення не є ефективними – іноді простіше сплачувати штрафи і продовжувати роботу підприємства у звичайному режимі: обсяг штрафів напрямку не пов’язаний з обсягом заподіяної шкоди. Крім того, штрафи йдуть у державний бюджет, а відповідальність за заподіяну шкоду покладається на місцеву владу. Ще одна проблема – слабка мотивація інвестицій в зелену економіку, тому що люди поки не розуміють, навіщо їм змінюватися», – каже Євген Хлобистов, професор кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Експерти зазначають, що в Україні вже прийнято низку стратегічних документів і законів, які створюють підвалини для екологічних підходів, але бракує механізмів, які би стимулювали бізнес впроваджувати їх. Наприклад, закон про сортування побутових відходів де-юре діє вже більше року, але поки що немає умов, які зробили би збір вторсировини прибутковим бізнесом. Проблемою є нестача фахівців в різних міністерствах і відомствах, які б займалися питаннями зеленої економіки.
Але загальний тренд впровадження зелених технологій з 2014 року – позитивний. Йдеться не тільки про відновлювану енергетику, але й інші галузі промисловості – електротранспорт, сільське господарство.
«Інформування бізнесу й влади та аналітика – це і є ті напрямки, які допоможуть нам, залучаючи бізнес і громади, реалізовувати вимоги, які є в Угоді про асоціацію з ЄС, і поступово доходити до нормальних європейських стандартів якості довкілля, продуктів тощо. Розповсюджувати знання про інструменти і можливості зеленої економіки потрібно не лише серед бізнесу, а й органів влади, зокрема місцевих. На місцях є дуже багато можливостей: зелена економіка – це не атомна станція, це зазвичай об’єкти середнього і малого бізнесу, і вони потребують інструментів підтримки. Це можуть бути податкові пільги, інформування, першочерговість отримання певних можливостей», – пояснює В’ячеслав Потапов.
