Тримання під вартою – найпоширеніший запобіжний захід у кримінальних справах протягом останніх 5 років – аналітики

Прес-центр УКМЦ

Найпоширенішим запобіжним заходом, який обирають суди у кримінальних справах, виявилося тримання під вартою. Така картина спостерігається протягом останніх 5 років для більшості категорій злочинів. Такі підсумки аналізу, проведеного Українським центром суспільних даних. У рамках дослідженнями машинним способом обробили понад 65 тисяч судових рішень з  Єдиного державного  реєстру судових рішень, ухвалених у 2014-2018 роках у кримінальних справах, які містять інформацію про обрання, заміну або скасування запобіжного заходу.

Дослідження виявило великі затримки із внесенням рішень щодо запобіжних заходів до ЄДРСР, подекуди рік і більше з моменту прийняття рішення. Спершу для аналізу відібрали понад 73 тисячі рішень, внесених до реєстру у 2014-2018 роках, але виявилося, що майже 8 тисяч з них були ухвалені раніше, зазначив Андрій Горбаль, виконавчий директор Українського центру суспільних даних.

В останні роки кількість рішень щодо запобіжних заходів зросла. Для порівняння, у 2018 році ухвалили майже 9 тисяч рішень про обрання запобіжного заходу; 2017 році – 9,7 тисяч, тоді як у 2014 році – близько 5 тисяч. Абсолютна більшість рішень – про обрання запобіжного заходу, рішень про його заміну або скасування дуже мало.

Найпоширеніший вид запобіжного заходу – тримання під вартою. На другому місці – домашній арешт, на третьому – особисте зобов’язання. Це співвідношення зберігається протягом усіх досліджуваних років і для  більшості справ – окрім злочинів проти довкілля, де в останні 2 роки переважають особисте зобов’язання/домашній арешт, злочинів проти безпеки виробництва, експлуатації комп’ютерів, де переважає особисте зобов’язання. У категорії злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову в останні роки перевага змістилася з особистого зобов’язання/домашнього арешту на користь тримання під вартою.

Заставу суди призначали у дуже незначній кількості випадків: у 2017 році це 71 рішення із 9,7 тисяч, 2018 році – 41 із 9 тисяч.  Загальна сума застав, згаданих у судових рішеннях – 5,8 мільярдів гривень. Рекордним за загальною сумою призначених застав став 2016 рік (3,3 мільярди гривень). У минулому році загальна сума застав склала 584 мільйони гривень.

Також аналізували статистику щодо судових зборів, на основі даних Державної судової адміністрації. Результати демонструють, що збільшення судового збору, яке відбулося у 2014-2015 роках, суттєво вплинуло на кількість судових справ: кількість справ зменшилася майже удвічі, порівняно з 2014 роком. «Зменшення кількості позовів мало би призводити і до зменшення кількості заяв про забезпечення позову, але ми бачимо зворотню картину. Логіка збільшення судового збору була у тому, щоб зменшити кількість недоброчесних позовів. Але, скоріше за все, це обмежило доступ до правосуддя для певних категорій громадян, тоді як недобросовісні позивачі, які подавали завідомо програшні позови з метою затягнути час, продовжили це робити», –  зазначив Іван П’ятак, старший аналітик кампанії «ЧЕСНО. Фільтруй суд!», Центр демократії та верховенства права.

Досліджували також застосування заходів процесуального примусу (попередження, видалення із зали засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф) у цивільній, адміністративній та господарській юрисдикції – загалом понад 66 тисяч рішень. Ця категорія з’явилася недавно –  у грудні 2017 року. «З’ясувалося, що ці заходи застосовували досить часто. Загальна картина свідчить, що найпоширенішим є штраф, на другому місці – привід. Тенденція до застосування штрафів зростає», – розповів Іван П’ятак.

З отриманням даних для аналізу є проблеми, тому що встановлені обмеження на обсяг даних, які можна отримати протягом доби, зазначає Ренат Насрідінов, аналітик Українського центру суспільних даних.

Попередні дослідження стосувалися рішень у кримінальних справах що стосуються корупції та рішень, прийнятих за участі присяжних.