В Україні починає роботу проект з навчання/підвищення кваліфікації медичних працівників та юристів документації тортур за Стамбульським протоколом. Він впроваджується Данським інститутом з протидії катуванням DIGNITY за кошти Європейського Союзу, у партнерстві з українськими громадськими організаціями «Форпост» і правозахисною групою «СІЧ».
«Ми будемо займатися підвищенням кваліфікації близько 100 осіб. Це медичні працівники, включно із психологами, та юристи. Підвищення кваліфікації буде стосуватися двох аспектів – фіксація тортур та методики реабілітації осіб, що стали жертвами катування», – розповіла Валентина Тихонова, проектний менеджер Данського інституту з протидії катуванням DIGNITY, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Фахівців на навчання відбиратимуть за відкритим конкурсом, з пріоритетом для працюючих фахівців та правозахисників. Під час відбору враховуватимуть компетенцію та мотивацію кандидатів.
Проект передбачає також юридичну підтримку жертв катувань та жорстокого поводження, моніторинги місць несвободи та психологічну підтримку осіб, що постраждали від тортур. Коли мережа запуститься, звернутися за допомогою зможе будь-яка людина, яка пережила тортури. Між медичними працівниками, психологами та юристами створять реферальну систему, у межах якої постраждалих будуть перенаправляти до потрібних фахівців.
Також ініціатива буде виступати за якнайшвидшу імплементацію Україною Стамбульського протоколу.
«Імплементація Стамбульського протоколу – це головний спосіб протидіяти тортурам. У ньому надані вказівки для лікарів щодо раннього виявлення та документування доказів тортур», – зазначає д-р Йенс Модвіг, голова відділу з питань охорони здоров’я у Данському інституті з протидії катуванням DIGNITY.
«В Україні є можливості документувати тілесні ушкодження відповідно до Стамбульського протоколу, але українське законодавство не повною мірою передбачає, що ці докази будуть враховані у суді … Справи, які заводяться за статтею “катування”, рідко закінчуються обвинувальним вироком», – зазначив Дмитро Рева, керівник ГО «Правозахисна група «СІЧ».
Системною проблемою є і те, що лікарі у місцях несвободи, де найчастіше і стаються випадки катування, залежать від позиції адміністрації і можуть діяти упереджено, зазначає Йенс Модвіг. Медичні працівники пенітенціарних установ звітують Міністерству юстиції, а не Міністерству охорони здоров’я.
Завдана людині психологічна шкода нерідко залишається неоціненою, тому що фахівці не обізнані з методологією документування її за стандартами Стамбульського протоколу. Навіть якщо є поодинокі випадки, коли фахівці нею володіють – немає процедури, за якою складається звіт, каже Олена Подолян, керівниця ГО «Форпост».
