Квазіправова система на окупованих територіях: впровадження та розповсюдження практик

Анонс Пресцентру УКМЦ

Увага! У разі оголошення повітряної тривоги відвідувачі заходу можуть скористатися укриттям, що знаходиться у підвальному приміщенні Українського Дому

Презентація аналітичного звіту

Після взяття під тимчасовий контроль частин Донецької і Луганської областей у 2014 році, Російська Федерація, спираючись на колаборантів, перешкоджала діяльності легітимних українських органів влади – з часом вони вимушено припинили функціонувати в окупації. Росія почала змінювати українські правоохоронні органи і систему судочинства відповідно до свого законодавства і законодавства колишнього Радянського Союзу. Так там виникли так звані народна міліція, міністерство державної безпеки та генеральна прокуратура. 

На практиці ці квазіоргани правопорядку не виконують своїх правоохоронних функції. Як і створені квазісуди не забезпечують належне здійснення правосуддя. І хоча за останні вісім років окупації псевдосуди ОРДЛО еволюціонували від «польових» до районних, воєнного трибуналу, верховного суду, а також апеляційної палати в межах останнього, судова система тут і надалі функціонує як частина виконавчої влади. Закріплення основних гарантій людини є декларативним, зокрема у випадках політичних затримань. Мова про арешти, утримання та «засудження» громадян України за статтями «державна зрада», «шпигунство», «терористична та диверсійна діяльність» через підозру в співпраці з правоохоронними органами України, її армією. 

Зрештою громадяни України, безпідставно позбавлені волі в окупації, перебували і перебувають роками в ув’язненні: так звані адвокати їх не захищають, а судді – призначають максимальні терміни ув’язнення. 

З 2022 року, коли РФ вчинила повномасштабне вторгнення на територію України, вона почала переносити вже застосовані раніше практики й на новоокуповані території, зокрема, частин Харківської та Херсонської областей. Тобто позбавляти людей права на належне здійснення правосуддя і верховенство права, які випливають із принципів Міжнародного права прав людини, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ). У результаті ще більше громадян України опинилися

без доступу не лише до української правової системи, а й до будь-якої іншої, що передбачає справедливий суд. 

Проте такі дії РФ тривалий час залишалися поза увагою з боку України і світу. Увага звелася до заперечення результатів роботи квазіправової системи окупаційних адміністрацій ОРДЛО, стверджуючи, наприклад, що обвинувальні акти чи судові вироки ОРДЛО недійсні, хоча на практиці такі рішення є причиною довготривалих утримань громадян, подекуди їм загрожує смертна кара, яка встановлена «законодавством» квазіутворень. 

Медійна ініціатива за права людини вирішила дослідити розвиток квазіправової системи на окупованих територіях. 

Для початку слід було ідентифікувати нормативну систему, яка діє на окупованих територіях Донецької і Луганської областей, визначити, чи є вона правовою, чи забезпечено право громадян на справедливий суд, чи можна говорити про стандарти дотримання Міжнародного права прав людини (МППЛ), а також норм Міжнародного гуманітарного права (МГП), які є на підконтрольних українському уряду територіях, а згодом проаналізувати, які саме практики Росія намагалась швидко перенести на новоокуповані території після 24 лютого. 

Аналітичний звіт «Квазіправова система на окупованих територіях: впровадження та розповсюдження практик» підготовлено у рамках Matra Programme (Посольство Королівства Нідерландів). Він буде доступний двома мовами – українською та англійською.