УВАГА. Вхід до прес-центру можливий лише за наявності негативного ПЛР-тесту або СOVID-сертифікату.
Раптовий початок робіт з демонтажу 19-го павільйону “Експоцентру України” (колишньої ВДНГ) у рамках спорудження “Президентського університету” вчергове оголив конфлікт щодо збереження архітектури модернізму другої половини ХХ століття. Громадськість багато чула про захист “старої” забудови – протести проти будівництва в охоронній зоні ЮНЕСКО, на Пейзажній алеї, замахів на садиби Мурашка чи Бурбана. Однак останніми роками почалися активні рухи за збереження не тільки історичних, а й порівняно нових міських ареалів, прикладами чого стали кейси “Тарілки” на Либідській, “Квітів України” на Січових Стрільців, а тепер – і 19, 17 та 13 павільйонів ВДНГ.
Необхідність охорони унікальних архітектурних проєктів 60-х – 80-х років, що викликають інтерес в усьому світі, усвідомлюються українською громадськістю дуже поступово. Часто усвідомлюється постфактум: чи не щомісяця з’являються новини про втрачені мозаїки, елементи декору чи цілі пам’ятки. Питання впорядкування охоронних статусів для архітектурних пам’яток другої половини ХХ століття, очевидно – перезріло.
Український кризовий медіа-центр ініціює публічне обговорення для того щоб з’ясувати:
- як запобігти відтворенню сумної тенденції, коли про пам’ятку починають говорити після її суттєвого ушкодження будівельниками?
- якою має бути золота середина між збереженням старого і розбудовою нового?
