Щорічно 26 червня у світі відмічається Міжнародний день на підтримку жертв катувань. Його було встановлено 1997 року Генеральною Асамблеєю ООН за рекомендацією Економічної та Соціальної Ради ООН для викорінювання катувань і забезпечення ефективного функціонування Конвенції проти катувань і інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.
Аби привернути увагу до катувань, які росіяни використовують проти українців – як військовополонених, так і цивільних – Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими ініціював проведення в Українському кризовому медіа-центрі відповідної панельної дискусії.
У відеозверненні, присвяченому Міжнародному дню на підтримку жертв катувань, керівник штабу, Герой України, генерал-лейтенант Кирило Буданов нагадав, що у російській неволі досі залишаються наші громадяни, військові, цивільні, медики, добровольці, які проходять через жорстоке поводження, фізичне і психологічне насильство, приниження, ізоляцію.
«Ми фіксуємо кожен такий випадок, ми збираємо свідчення, передаємо дані до відповідних органів, працюємо з міжнародними партнерами України. І ми віримо, винні будуть покарані. Але перш ніж буде вирок, має бути повернення. За кожним фактом і кожною цифрою – жива людина. Людина, яка чинить опір не лише фізично, а й морально. Яка не зламалась. І ці люди – джерела нашої сили. Їхній дух не зламний. І це зобов’язує нас боротись за кожного», – наголосив він.
Значне місце у виступі очільник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими приділив родинам полонених.
«Ви знаходите слова, коли говорити важко. Ви говорите за тих, хто не може говорити сам. Ви – частина цієї боротьби. І я хочу, щоб ви знали – ми поруч. Так само звертаюся до визволених. Ваші історії – болючі, важливі, сильні. Ваш досвід – це свідчення, пам’яті, докази. Ви повернулися, але ми розуміємо, що шлях для відновлення довгий. Ми підтримуємо вас, ми вчимося у вас. І ми разом з вами говоримо освітові правду про те, що коїться. Координаційний штаб працює щодня, щоб знайти і повернути всіх наших громадян, щоб з’ясувати долю зниклих безвістей, щоб підтримати родини. І ми не зупинимось. Дякую вам за силу, за віру, за єдність. Сьогодні ми тут, щоб сказати – ми пам’ятаємо, ми разом, ми діємо», – запевнив Кирило Буданов.
Заступник керівника Координаційного штабу Андрій Юсов зазначив, що День підтримки жертв Катувань – це той інструмент, який країна, суспільство, нація має використати для того, щоб весь світ в черговий раз побачив, почув, не відвертався від тої великої проблеми, з якою стикнулась Україна.
«Понад 90% опитаних з тих, хто повернувся з полону, свідчать про системне порушення умов перебування, порушення своїх прав, як військовополонених, як цивільних. На жаль, мова йде, зокрема, і про катування. Ми дуже обережно і відповідально комунікуємо цю тему, і не все дається на публіку, не все оприлюднюється, враховуючи чутливість теми, а матеріалів, на жаль, дуже і дуже багато. І вони всі є в правоохоронних органах, вони всі є в міжнародних структурах, і в Червоному Христу, і в ООН, в комісара, який займається відповідним захистом прав людини. Але навіть того, що є в публічному просторі в Україні і в світі, достатньо для того, щоби зрозуміти жорстокість, нелюдськість, нецивілізованість, ворога і системне ігнорування міжнародного гуманітарного права, Женевських конвенцій, законів і звичаїв ведення війни», – підкреслив Андрій Юсов.
Правозахисник, журналіст, військовослужбовець Максим Буткевич на собі відчув досвід перебування в російському полоні. Виступаючи на пресконференції, він закликав до активного обговорення в суспільстві цієї теми.
«Неналежне поводження з одним нашим військовополоненим або з цивільним, якого незаконно утримують агресори, це або просто відсутність інформації про цю людину, тому що ми знаємо, що дуже багатьох, особливо в перший період полону, тримають інкомунікаду і часто навіть не зрозуміло, чи жива людина? Якщо так, то як з нею поводяться? Але це страждання, які треба множити на ту кількість людей, для яких ця людина дорога, важлива, люба», – сказав він.
Максим Буткевич переконаний, що ті, хто так роблять, рано чи пізно понесуть відповідальність. Тому дуже важливо те, що інформація про такі ситуації, про таке поводження збирається правоохоронними органами.
«Ми дуже сподіваємося, що різними інструментами, українськими національними правоохоронними інституціями, міжнародними інституціями, за допомогою режиму універсальної юрисдикції з нашими партнерами за кордоном ми зможемо рано чи пізно притягти до відповідальності, якомога більше тих, хто так чинять. Вони ніколи не будуть в безпеці. Решту свого життя над ними висітиме те, що вони роблять нам і нашим в полоні, їхнім рідним», – підкреслив правозахисник.
Для родин дуже важливо показувати такі історії, щоб, в першу чергу, світ розумів, в якій ситуації ми знаходимося, що нам потрібна допомога. Тому що так, ми сильні, ми можемо боротися до кінця і ми будемо боротися до кінця, але без сторонньої допомоги це дуже важко. Так вважає Документаторка Медійній ініціативі «За права людини» Марія Климик.
«І ці наші історії – це приклад тим родинам, які, не дай Бог, опиняться в нашій ситуації, про те, що не потрібно мовчати, потрібно пам’ятати і про себе, своє здоров’я і психологічний стан. Тобі потрібні сили для того, щоб боротись далі і звільнити свою родину. Якщо ти зараз здаєшся, якщо ти не піклуватимешся про себе, в тебе просто не буде цих сил боротись далі. І як би важко не було, як би боляче не було, кожен раз розповідати свою історію. І коли ми запитували, чим ми ще можемо вам допомогти, вони завжди відповідали – просто будьте поруч. Тому що ми хочемо знати, що в нас є якась підтримка ззаду. Нам дуже важливо, щоб суспільство нас розуміло, щоб не підходило там, жаліло нас. Ні, нам потрібно, щоб просто виходили на акції підтримки, щоб просто прийшли, мовчки обійняли, щоб ми розуміли, що наша боротьба, ми не єдині в цій боротьбі, що нас підтримують», – розповіла Марія Климик.
