26 липня в Українському кризовому медіа-центрі відбулося експертне обговорення «Росія за фасадом міжнародних організацій – час кардинальних рішень». Зустріч була проведена за ініціативи та сприяння Українського кризового медіа-центру, відеозапис події доступна в онлайн форматі.
Валерій Чалий, голова Правління УКМЦ, заступник Міністра закордонних справ України у 2009-2010 роках та посол України у США в 2015-2019 роках, розпочав дискусію із того, що міжнародні організації створювалися для вирішення конфліктів та пошуку консенсусу домовлятися. Але час тих організацій, які показали свою неспроможність реагувати на війну в Україні, минув. Посол виокремив три ключові завдання, які постали зараз перед Україною. По-перше, нам потрібна міжнародна підтримка для визнання Росії агресором. По друге, потрібна зброя, адже результати війни залежать від успіху на полі бою. Третє, слід думати про перспективу, адже безпекова система, яка будувалася десятиліттями, зруйнована на наших очах.
“У світі зібрали більше 100 тисяч підписів за виключення Росії з Радбезу ООН. Мова в першу чергу йде про позбавлення права вето. Агресор, який напав, і при цьому блокує можливість розгляду цього питання – це нонсенс. Треба ставити питання радикально: чи може країна мати право вето сьогодні в таких умовах? Чи багато країн це підтримають – вважаю, точно більше, ніж НАТО, ЄС та їх союзники. Ми разом добивалися цього по питанню Криму, більше ста країн проголосували за відповідну резолюцію. “ООНівська сотня”, про яку багато говорили – це мінімум країн, які можуть бути на нашому боці. “Кримська платформа” і всі резолюції, які за які голосували, показують, що партнерство можна значно розширити. Якщо, звісно, поставити питання у правильній площині. Тому проблема нагальна: позбавити Росію можливості блокувати розгляд питань, які пов’язані з її діями”, – підкреслив Валерій Чалий.
Дипломат також акцентував на нагальності питання ізоляції Росії, радикальних кроків у припиненні діяльності тих організацій, в яких вона є членом. Спікер навів приклад Організації Чорноморського економічного співробітництва.
“Перезавантаження – це один варіант, інший – організація має закінчити існування. ОЧЕС – одна із таких організацій”, – наголосив посол Чалий.
Володимир Єльченко, постійний представник України при ООН у 1997-2001 та 2015-2018 роках, зазначив, що і до початку активної фази війни у світі виникали проблеми, які змушували задуматися, чи Росії варто залишатися в тому ж міжнародному статусі, в якому вона перебувала з грудня 1991 року, “автоматично” успадкувавши і “продовживши” формальну роль спочилого Радянського Союзу.
“Коли говоримо про ООН, пересічні громадяни та експерти уявляють її як надорганізацію, яка керує світом. Насправді, крім морального авторитету пана Гутерріша, інших важелів (на перший погляд) у неї немає. Всі повноваження Генсека ООН надає Генасамблея, але її рішення не мають обов’язкової сили, радше моральну. Коли говоримо про виключення Росії з Радбезу ООН, це залежить не лише від традиційних союзників, але від БРІКС. Тут важливі регіональні лідери, на які орієнтуються сусідні країни того регіону”, – сказав посол Єльченко.
“Нам потрібно розуміти, що будь-яке глобальне рішення, яке якщо не виключить Росію з ООН, то буде поступово обмежувати її права, воно має бути підтримане, якщо ми їдемо шляхом Генеральної асамблеї, не менше ніж двома третинами країн”, – акцентував Володимир Єльченко.
Дипломат нагадав про прецедент виключення Тайваню (Республіки Китай) з ООН та одночасного виключення його з Ради Безпеки – із заміною на Китайську Народну Республіку у 1971 році. Тоді це було підтримане двома третинами голосів у Генасамблеї ООН, тож саме цей досвід може стати у нагоді зараз.
Павло Клімкін, Міністр закордонних справ України (2014-2019), наголосив, що класичної системи, яка будувалася після Другої світової, уже немає, а якщо системи немає, то її простіше ламати.
“На сьогодні немає політичного консенсусу щодо виключення Росії з будь-якої системи міжнародних організацій. Причини – різні. Не справа в симпатії, симпатії давно немає. Але є бажання використовувати існуючу систему для себе, використовувати роль Росії в цій системі. Тому ми маємо почати з саботажу участі Росії в системі міжнародних організацій,” – сказав Павло Клімкін.
Ексміністр також зауважив, що найближчим часом не варто чекати на рішення щодо виключення Росії з секторальних організацій, таких як ICAO і МАГАТЕ, оскільки це вважається питаннями критичної світової безпеки.
“А щодо політичної системи ООН як такої, яка перетворюється на систему влаштування політичних і особистих інтересів, перерозподілу коштів і т. д., потрібно розуміти, що ми маємо все більше і максимально ефективно саботувати ті рішення, які важливі для Росії. Для цього потрібні коаліції, інколи ситуативні, інколи постійні. Ми маємо будувати коаліції в першу чергу з країнами Заходу та азійськими країнами. Ситуація в Африці складніша, але тим не менше, все одно є чимало країн, які точно не є фанатами Росії, як в Латинській Америці. Я за достатньо радикальний підхід і підняття наших ставок у тому, щоб цю систему, якщо не зруйнувати. А на це, на жаль, консенсусу немає. То, щонайменше, її треба перезавантажити”, – підкреслив Павло Клімкін.
Олександр Мережко, глава Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, наголосив, що Україна зараз ставить питання, як виключити Росію з ООН та інших міжнародних організацій. Якщо йдеться про ООН, слід поставити питання дещо по-іншому – які правові підстави у Росії бути членом ООН. Справа в тому, що таких правових підстав немає.
“Росія не мала права зайняти місце Радянського союзу як постійний член Ради Безпеки ООН. І це було політичне рішення, а не юридично – це обґрунтована думка. Тому що навіть звичайна логіка, не тільки юридична, підказує, що Росія не може бути продовжувачем, як вона любить себе називати, Радянського союзу. Це різні суб’єкти міжнародного права. Тому не випадково у статуті ООН досі йдеться не про Росію, а про Радянський Союз. Потрібно ставити питання про те, що ми не визнаємо Росію як члена ООН, тому що вона не мала жодних правових підстав зайняти місце СРСР. Якщо ми про це публічно заявимо, це буде лежати в основі нашої позиції, ми зможемо закликати інші держави, члени ООН, таких не визнавати Росію членом ООН”, – заявив нардеп.
Олександр Мережко також підкреслив, що колективна безпека в системі ООН зруйнована і не виконує своє основне завдання.
“ООН не впоралась, не захистила нас, не допомогла подолати агресію. Навіщо тоді існує ця організація, якщо вона не може нас захистити? Це питання треба обговорювати. А що треба зробити? По-перше, це створення обов’язкової міжнародної судової юрисдикції. Зараз обов’язкової міжнародної юрисдикції немає, все базується на згоді сторін. І Росія зловживає, використовує цю ситуацію. Вона не заперечує міжнародне право, а навпаки, намагається всіх переконати, що вони діють до відповідності до міжнародного права. Зараз немає обов’язкової юрисдикції. Хіба що по конкретних народних конвенціях. По-друге, проблемне питання – механізми реалізації міжнародного права”, – акцентував спікер.
“Процес ізоляції та перетворення Росії в pariah state, у своєрідного ізгоя, уже відбувається. Треба наполегливо, систематично над цим працювати. Така робота уже відбувається і в рамках парламентської дипломатії, і в рамках МЗС”, – резюмував Олександр Мережко.
Експертне обговорення модерував Антон Печенкін, координатор прес-центру УКМЦ.
