За підсумками 4 місяців поточного року доходи від нафтогазової галузі Росії скоротилися на 52 %. У травні минулого року через припинення постачання важливих складових на 97 % скоротилось виробництво автівок. Зараз вони його відновляють, але за технологічними вимогами вісімдесятих років минулого століття. Про це в розмові з головною редакторкою Громадського радіо Тетяною Трощинською розповів економіст, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус, відповідаючи на запитання ведучої, як санкції впливають на економіку Росії?
Цього разу тема економічного стану країни-агресорки взагалі стала провідною в спеціальному проєкту Українського кризового медіа-центру «Кава з Трощинською». Як так виходить, що незважаючи на усі попередні прогнози, РФ досі демонструє живучість і наявність ресурсів для продовження війни проти України?
На думку гостя, це відбувається через ефективну роботу деяких урядових економістів і нездатність Заходу забезпечувати дієвість санкцій проти Росії.
“Зараз усі розуміють, що треба посилювати експортний контроль, інакше країни, які знаходяться під міжнародними санкціями, і далі знаходитимуть треті країни, і через них отримуватимуть заборонені товари. Як це відбувається на прикладі постачання в Росію мікросхем через Мальдіви», – вважає Іван Ус.
Проте, світ на порозі змін, переконаний фахівець: «Як на мене, він підходить до певної межі перегляду основ, на якому грунтувався. І це стосується багатьох сфер. Це можна вже помітити, якщо взяти до уваги відміну Міжнародною федерацією фехтування правила після резонансного вчинка Ольги Харлан».
Тетяна Трощинська запитала про країни, які у гібридний спосіб у більшій мірі допомагають Росії продовжувати свою війну.
«Китай допомагає, але не настільки, як того хоче РФ. Індія також. Є частково питання до Туреччини та Об’єднаних Арабських Еміратів, хоча вони потрошку йдуть у західному напрямі. Дубай вже заявляв, що гроші з одного з інвестиційних банків росіяни отримувати не зможуть. Вони будуть акумулюватись на спеціальному рахунку – потім якось віддамо. Ще треба передивитись Японію. Ця п’ята країна світу за експортом, вона підтримує Україну, проте якісь відносини з Росією відбуваються», – зазначив експерт.
З його слів, поразка Росії у війні з Україною означитиме повернення Японією своїх північних територій, а з Китаєм в неї буде спір за Сахалін. Місяць тому на деяких мапах вже з’явились китайські назви міст Хабаровськ, Владивосток, Благовещенськ з натяком, що це їхнє.
Частину розмови її учасники присвятили чорноморській зерновій угоді, адже останніми днями відбулось чимало подій, які потребують коментарів.
«Напередодні за допомогою, спостереженням і патрулюванням літаків США і НАТО кілька суден пройшли до одного з українських портів, а саме Ізмаїла, – уточнила ведуча. – Багато медіа вже встигли дати заголовки «Стався прорив чорноморської блокади». Ви теж так вважаєте?».
Іван Ус не погодився з цим твердженням. Він не поділяє оптимізм з приводу супроводу суден з боку міжнародних безпекових сил.
«НАТО за ці майже 18 місяців не проявила тієї рішучості, на яку багато хто сподівався. Нещодавно почув цікаве порівняння сучасної політики блоку з політикою Туреччини 2016 року. Тоді росіяни часто порушували простір цієї країни. Вона на це жорстко реагувала, однак, нічого не робила. І в один момент збила російський літак. Москва погрожувала забороною ввезення томатів, але в дійсності не змогла нічого протиставити Анкарі. Оця залежність Росії від Туреччини має великий вплив на майбутнє зернової ініціативи. Ердоган постійно підкреслює, що Туреччина вносить свій внесок у продовольчу безпеку, сподіваючись, що це буде й далі», – сказав він.
Скільки б РФ не маніпулювала, заявляючи про напрямки продажу українського зерна, ті, хто володіє інформацією, знають, куди воно в дійсності спрямоване – Китай, Іспанія, Туреччина, Італія, Нідерланди. Однак, ані російські політики, ані пропагандисти не говорять, що заможні країни передають це зерно бідним країнам Африки.
Іван Ус пригадав подібний випадок з українським молоком. Свого часу його активно купували Нідерланди, хоча ця країна має багато власного молока. Проте вона купувала в Україні, тому що мала зобов’язання з передачі його також бідним країнам світу.
Щодо математики війні і можливості підрахувати, коли і в якої країни можуть закінчитись ресурси підтримувати війну у гарячій фазі, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень вказує на проблему з отриманням аналітиками повної інформації.
«Беремо класичний приклад російського фонду національного благополуччя, – каже він. -Та цифра, яка є сьогодні – 12 трильйонів рублів. На перший погляд, вона велика, але ще кілька років тому виглядала значно більшою. І є ще питання, чи реальна ця цифра і наскільки ліквідні ці кошти? Навіть історія СРСР продемонструвала, що була критична точка, досягнута завдяки домовленості двох країн – США та Королівства Саудівської Аравії. Збільшення ними видобутку нафти призвело до падіння цін, як наслідок – нестачі грошей для імпорту Союзом зерна. Найкращим виходом для нього було розпастись. От і сьогодні країни, як мають всю повноту інформації, для себе відмічають цю точку, і розуміють, що треба робити і з ким домовлятись».
