У 2022 році за офіційними даними, за межею бідності проживало 15,3 мільйонів росіян, що дорівнювало населенню двох європейських країн – Угорщини та Словаччини. Однак, це не завадило Кремлю витратити на пропаганду кошти в еквіваленті 1,9 мільярдів доларів. Як з’ясувалося, не дарма, адже ці гроші стали своєрідною інвестицією у громадську думку жителів інших країн. І коли російські танки вторглися на землю суверенної України, інвестиції спрацювали – країни Глобального Півдня на відміну від Європи або підтримали риторику Путіна або зайняли нейтральну позицію.
Як зменшити цей інформаційний вплив Росії на країни Південної Азії, в яких все частіше лунає думка, що така поведінка Москви може спровокувати Пекін зробити щось подібне по відношенню до сусідів? Про це говорили учасники панельної дискусії «Наративи російської пропаганди в інформаційному просторі Індії та країн АСЕАН», яка відбулась в Українському кризовому медіа-центрі в рамках проєкту «Unfold Ukraine to Global South», який реалізовує УКМЦ у співпраці та координації з Open Society Foundation за фінансування Міжнародного фонду «Відродження».
Цей захід увійшов у програму прес-туру до України групи журналістів з Індії, Малайзії, Філіппін та Індонезії. Його ціллю була спроба змінити фокус висвітлення подій російсько-української війни в країнах умовного Глобального Півдня та забезпечення їх інформацією для об‘єктивного та цілісного розуміння контексту й особливостей російсько-українських відносин.
Як працює російська пропаганда
«Росіяни в різних країнах починають кампанії з дезінформації, використовуючи ті ж самі інструменти і методи, що і по відношенню до України. Вони працюють з людьми, які можуть підтримати її наративи, встановлюють з ними контакти і сплачують за їхню роботу. Це можуть місцеві активісти, соціальні інфлюенсери», – розповіла Олена Чуранова, фактчекерка, медіа-експертка проекту StopFake.org, який був заснований у ті самі революційні часи, як і Український кризовий медіа-центр. Сьогодні обидва відіграють важливу роль у протидіїросійській пропаганді.
Це відзначила і керівниця Пресцентру УКМЦ Тетяна Колосова: «Третя світова війна почалася. Принаймні в інформаційному полі. Росія витрачає величезні кошти на свої пропагандистські кампанії у всьому світі. Українці проживали під цим тиском протягом десятиліть, але тепер знаємо, як з цим боротись».
У StopFake.org зазначили, що великий інтерес російська пропаганда проявляє до людей, які поширюють конспіративні теорії. Коли у 2020 році була пандемія, Росія активно користувалася інформацією, аби дестабілізувати ситуацію у різних країнах. Це відбувалось і в Україні, де певні люди поширювали повідомлення стосовно антивакцинації. Однак, у лютому 2022 року після початку свого повномасштабного вторгнення, вони перейшли на дезінформацію про російсько-українську війну.
Щодо каналів дезінформації, то шукають передусім ті, які найбільш поширені в країні.
«В Україні такими були телеканали, – підкреслила Олена Чуранова. – Звідти ми отримували новини. Це різноманітні медіа. Деякі з них були пов’язані з РФ, і тому поширювали російські наративи. Однак, у 2022 році багато з них закрили через санкції. Росіянам довелося шукати інший канал розповсюдження дезінформації в Україні, і вони обрали Телеграм».
Тепер це найпопулярніше джерело новин для українців, і росіяни звичайно це використовують у своїх інтересах. StopFake уважно це відслідковує, і бачить, коли і з чого починається чергова дезінформаційна кампанія.
«Коли ви чуєте або читаєте про те, що все в Україні розпочалось з кращих намірів, Росія мирна країна і захищає свою культуру, цінності і населення, а справжнім агресором є Захід, то будьте впевнені – це працює кремлівська пропаганда. Це ключовий наратив, але постійно з’являються нові. Сьогодні пропаганда у різний спосіб звертається до аудиторій інших країн з тим, щоб уряди перестали підтримувати Україну. Буцімто для цього немає причин, тут величезний рівень корупції, вашу допомогу вкрадуть і продадуть на якомусь чорному ринку. Кажуть: у кожної країни є проблеми, і ваш уряд має приділяти увагу їх вирішенню, а не долучатись до іноземних війн. Коли це чуєте, це теж трансляція російської пропаганди», – наголосила фактчекерка, говорячи про транслювання назовні наративів про російсько-українську війну.
Аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ірина Субота додала, що Росія може поширювати певні суперечливі конфліктуючі повідомлення в один і той самий час.
«В одній і тій самій країні ми бачимо, що країни постачають Україні зброю для того, аби здійснювати ескалацію війни збоку Росії. З іншого боку, повідомляється, що західні країни відмовляються постачати зброю», – пояснила вона.
Варто також звернути увагу на те, що російські наративи нерідко мають місцевий контекст. В Індонезії, наприклад, можна зустріти повідомлення про те, що в Європі зростають антиісламські напрямки. Це поширюється через російські канали в цій країні.
В будь-якій країні йде пошук вразливих тем і вразливої аудиторії. Ще одним підґрунтям для проведення операцій з дезінформації є питанні історії і культури. Для розробки відповідних наративів вивчається досвід кожного регіону.
«Потрібно розуміти, що російська пропаганда не поширює просто фейки. Розробляється цілісна історія, яка може розвиватися із часом», – заявила Ірина Субота.
Південна Азія має почути голос України
«Військова допомога Україні загрожує ескалації збоку Росії»
«НАТО є частиною російсько-українського конфлікту
«Постачання зброї Україні може закінчитися глобальною ядерною катастрофою»
«НАТО і США стають слабшими через підтримку України»
Це не заголовки новин, а наративи, сформовані Кремлем для впливу на населення Індії та Індонезії через місцеві медіа. До такого висновку дійшли у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, коли провели відповідний моніторинг.
Що цікаво, в Індонезії окремо запущено наратив про те, що цій країні треба діяти на боці Росії.
Втім, Росія для просування цих меседжів використовує не лише Sputnik і лояльні засоби масової інформації. Зі слів заступниці головного редактора “Українського тижня”, афілійованої експертки аналітичного центру “Українська призма” Ольги Ворожбит, до повномасштабного вторгнення в Україні навчалися 20 тисяч індійських студентів. Їхні батьки тепер цього бояться, бо бачать, що пишуть у ЗМІ. Студентів російська пропаганда взагалі охоче використовує у своїх цілях. В ході однієї з інформаційних кампаній лунало, що індійці в Україні стикаються з негативним ставленням до себе.
«Ще один момент це історія, – відмітила експертка. – Нерідко для впливу на аудиторію їй нагадують радянські часи, і тут треба відокремлювати ці питання. В Індії, наприклад, ми чули, що є російські інженери, які приїжджали. Однак, насправді, в СРСР на заводи Індії для того, щоб їх відбудувати, приїжджало багато українських інженерів».
Дії російської пропаганди нагадують наступ збройних сил у військовій кампанії. Успіх помітний там, де немає опору. Щоб люди в країнах Південної Азії мали змогу у повній мірі уявити, що відбувається в Україні, вона має бути присутня в інформаційному просторі, і поводити себе активно.
Так вважає і аналітик БО «Міжнародний благодійний фонд Громадської дипломатії» Олексій Фещенко. Він переконаний: не країни погані, і тому не хочуть нам допомагати. Справа в іншому – українського контенту в новинах майже немає. Не вистачає інформаційних, фінансових, матеріальних потуг і людських ресурсів для донесення правдивої думки до населення цих країн.
«Другий аспект – активізація роботи посольств в контексті боротьби проти фейків. Можна створити інформаційні відділи. Потрібно частіше проводити панельні дискусії, обговорення, фіксувати меседжі на рівні дипломатичних представництв. В нас є посольство і в Індії, і в Індонезії. У Малайзії лише тимчасово повірений, а у Філіппінах – країні, в якій більш ніж 100 мільйонів жителів – взагалі посольства немає», – зазначив він.
Потрібно посилювати зв’язки і у сфері публічної дипломатії. Це альтернатива, яку можна використати в обхід того, що робить Кремль. Фактично це реалізація так званої м’якої сили.
«З моєї точки зору, в цьому контексті краще б було використати культурну дипломатію. Це базис для формування набагато тісніших взаємозв’язків. Йдеться про культурні заходи, дзеркальне відкриття культурних центрів. Це дозволить поширювати інформацію про те, що ми автентична країна, бо кремлівські наративи намагаються довести населенню різних країн, що Україна – не більше, ніж тінь Росії», – впевнений Олексій Фещенко.
Дипломатія новин
Однією з цілей відвідати Україну було бажання журналістів зрозуміти контекст, риси російської війни. Їх цікавило не тільки те, про що вони не читають у своїх країнах, а і коментарі з приводу публікацій в західних медіа. Зокрема, було згадано, що на Вільнюському саміті НАТО Володимира Зеленського показали покинутим Заходом.
«Це той приклад, коли аналітика робиться на пустому міст, – зазначив з цього приводу керівник групи аналізу гібридних загроз УКМЦ Володимир Солов’ян. – Не тільки у країнах Глобального Півдня, а і навіть на Заході ми нерідко бачимо, як на підставі поверхневих виводів робляться узагальнюючі висновки про перебіг війни, її перспективи. Це змушує нас роз’яснювати західним аудиторіям, чому важлива підтримка України, а події на нашому сході і півдні – то частина глобальної картини».
Висновок, що Україна покинута Заходом, він вважає помилковим. Каже, що там нарешті приходять до розуміння, що війна в Україні – це лише елемент глобальної мозаїки, і починають озброюватись.
«Незалежно від результатів виборів у США Європа буде нарощувати виробництво зброї, що у перспективі позначиться і на більш кращому забезпеченні Збройних сил України», – додав спікер.
Роз’яснити те, що відбувається в Україні, йому допомогла експерт з Азійсько-Тихоокеанського регіону Наталія Бутирська. ЇЇ наголос пролунав у тому, що перемогу України слід розглядати як перемогу міжнародного права і міжнародного порядку. Разом з цим вона пояснила, чому не можна вірити заявам Кремля.
«Росія забирає в нас Батьківщину і відрізає родичів один від одного, бо вони не можуть спілкуватись. Україні натомість кажуть: ви слабші, маєте подарувати території і Росія потім зупиниться. А ми в це не віримо. Раніше Росія підписала з Україною усі види договорів, в яких визнала її незалежність, суверенітет, територіальну цілісність. Крім того, РФ разом з іншими державами є підписантом Будапештського меморандуму, згідно якого також гарантувала суверенітет і територіальну цілісність України. В обмін на це ми віддали весь свій ядерний арсенал, який на той час був третій у світі», – згадала Наталія Бутирська.
На її думку, у Південно-Азійському регіоні Китай зіграв дуже негативну роль у війні Росії проти України, поширюючи російські наративи у своїх медіа. З огляду на те, як зійшлися ці дві країни, як серйозно просувають право сили і зміну у міжнародному порядку, регіону треба бути дуже уважному, спостерігаючи за тим, чи не вивчає Китай російські методи для того, щоб у разі поразки України застосувати цю силу.
Одним із запобіжників цьому є занурення у події в чужій країні, можливість побачити і зробити власні висновки, обмінятись досвідом, вислухати поради. Чим більше буде таких спроб, тим сильнішими стануть можливості журналістів у захисті національних інтересів і паростків демократії в себе на батьківщини.
Наталя Бутирська так і сказала: «Наші країни протягом своєї історії потерпали від сили і тиску великих держав, і саме тому контакти, допомога, розуміння всі бар’єри зламають».
