Які методи слід задіяти, аби сприяти поповненню Сил оборони та відповідному виводу на ротацію втомлених захисників? Навколо цього питання розгорнулась дискусія, в якій взяли участь військові, ветерани, рекрутери та представники громадянського суспільства.
Керівниця Громадської організації «Інтенція» Наталія Каргапольцева вважає хибною думку про те, що немає яким міняти військових. Друга хвиля добровольців можлива. Однак, для цього потрібно провести відповідні реформи.
На підтвердження цього вона навела дані аналітики, які базуються на результатах опитування серед цивільних. Спочатку їх запитали, чи готові в теорії приєднатися до війська. 3% відповіли «Так, працюють над цим», 4% – «Так, планую скоро», 16% – «Отримую повістку – так», 24% – «Так, за певних умов». 21% цивільних вважають, що їхня діяльність корисніша для перемоги, 6% – що не принесуть користі в армії, 17% не готові приєднатися і 9% мають непридатність для служби.
Для тієї категорії, які попередньо відповіли, що вони працюють над приєднанням до служби, готуються до цього або прийдуть до служби, якщо отримають повістку, було додаткове питання про готовність служити на бойовій посаді. 12% відповіли, що не готові, 36% – не знають і 52% сказали, що розглядають бойову посаду як потенційну можливу для служби.
«Далі в опитуванні спробували визначити, який конкретно потрібен напрямок змін для того, щоб люди приймали схвальне рішення щодо долучення до сил оборони. І тут я хочу звернути увагу, що на першому місці, і майже 50%, йде реформа і модернізація армії. Це, по суті, і є основний запит, який наразі стримує населення від того, щоб приєднатися до армії. На четвертому місці знаходиться достатній відпочинок та ротації, на сьомому місці фіксований термін служби. І вони по відсотках є одним з найбільшим запитом на рівні з компетенцією командирів, на рівні з якісним навчанням і можливістю обрати посади. І всі ці запити, які я ще не перечислила, перевищують запит на збільшення грошового забезпечення», – відмітила Наталія Каргапольцева.
З її слів, є методи математичного моделювання, які дають змогу вираховувати приблизний мобілізаційний резерв. Вони показують, що дуже малоймовірно, що мобілізаційний резерв, приховуючи всі ненадійні дані, які ми маємо, буде менше, ніж 2,8 мільйона людей. З них 68 %, а це майже 2 мільйона, готові приєднатися до армії за певних умов. З цих 68 % 48 % готові приєднатися до війська за умови ключових реформ в армії, які включають компетентність командирів та військового командування, підготовка, вибір посади, ротація та фіксований термін служби.
«Якщо ми зробимо проекцію тих, хто вже готовий долучитись до армії, на проекцію тих, хто буде готовий долучитись до армії в разі проведення реформ, ми отримуємо 475 тисяч людей, як готові служити на бойових посадах. Нагадую, що загальна чисельність сил оборони складає 900 тисяч – 1 мільйон осіб. Припустимо, що 108 тисяч військовослужбовців служать переважно на бойових посадах, і це саме та чисельність, яку зазначав Генеральний штаб, яку необхідно буде звільнити в разі прийняття законопроекту про терміни служби. Якщо ми візьмемо нашу попередню проекцію, то ми отримаємо число 475 тисяч військовослужбовців, які можуть служити на бойових посадах, і це в 4,4 рази більше, ніж 108 тисяч, які необхідно буде звільнити в разі прийняття законопроекту про терміни служби», – пояснила керівниця Громадської організації «Інтенція».
Під час обговорення теми спікери зійшлись на думці, що вирішення потребує цілий комплекс питань. Страх військовозобов’язаних перед ТЦК має побороти система рекрутингу, і вдалі приклади цього сьогодні вже працюють. Що стосується всієї системи від комплектації до надання соціальних гарантій, то вона повинна адаптуватись до сучасних реалій. Залишається гострим питання встановлення термінів служби. Серед новацій, які заслуговують всілякої підтримки, учасники обговорення відмітили розвиток рекрутингу серед іноземців.
