Головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська знов запросила у спеціальний проєкт Українського кризового медіа-центру відомого військово-політичного експерта Євгена Дикого. Темою розмови як і минулого разу стала мобілізація, однак, з’явився новий привід торкнутись цього чутливого питання для українського суспільства. Оголошення війни Ізраїлем у зв’язку з терористичним актом зі сторони Сектора Гази призвело до мобілізації впродовж короткого часу 360 тисяч резервістів. Як оцінити такий результат з української точки зору?
«У нас часто в медіа пишуть, що вони отримали електронні повістки. Це не так, – пояснив гість. – Ізраїльські резервісти отримали мобілізаційні розпорядження, в яких вказано, в яку саме частину направлятись, де збірний пункт і навіть посада у тій частині. Кожний з них відкрив вдома свою шафу, а там зібраний армійській рюкзак, висить форма і в більшості випадків стоїть базова стрілецька зброя. Взяли все це і поїхали за своїми електронними розпорядженнями».
Як пояснив Євген Дикий, така система робиться не за один день. Ізраїль її вибудовував приблизно 70 років. Але основа цієї системи в тому, що там всі служать строкову службу. Чоловіки – 3 роки, жінки – 2 роки. І це бойова служба, де вивчають військовим спеціальностям, а не фарбуванню парканів.
«Чи можливо щось подібне в Україні?» – запитала ведуча.
На думку експерта, саме ізраїльська модель є більш релевантною для нас. Деякі моменти не зайдуть. Наприклад, обов’язкова служба для жінок.
«Також, 3 роки в наших умовах надмірно. Рік чи півтора з головою вистачить. В усьому іншому саме ізраїльська система: обов’язковість строкової служби, а далі реальна служба в резерві, а не перебування на обліку. Це передбачає, що кожного року виконуєш певні обов’язки. Це те, що нам однозначно треба копіювати», – переконаний Євген Дикий .
З його слів, росіяни від України відчепляться тільки якщо українці їх розіб’ємо. А для того, щоб це сталося, українців має більше піти воювати.
«Наш власний історичний досвід мав нас цьому навчити. Був початок двадцятого століття, коли за Українську народну республіку не знайшлось достатньої кількості бажаючих воювати. Ці люди вижили, спокійно дали окупувати свою територію. Москалі зробили мобілізацію, пригнали достатню кількість біомаси, завоювали територію. А ті, хто не пішов воювати, після цього і загинули. Їх потім виморили голодом, вивезли в Гулаги, розстрілювали у 1937-му. Імперія все одно їх потім дістала. Ті ж, хто пішов воювати за УНР, у більшості своїй або загинули, або пішли на еміграцію. Історія в даному разі повторюється», – навів приклад експерт.
