Консорціум оборонної інформації організував круглий стіл на тему «Чи потрібна військова юстиція: як виглядає справедливість для військових?». Під час заходу експерти обговорили перспективи розвитку військової юстиції в Україні та її складових – військової поліції, військових судів, спеціалізованої військової прокуратури та інституту адвокатів у військовій сфері.
Чому консорціум звернувся до цієї теми, пояснив директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
«Ситуація зараз така, що влада вдається до певних рішень тільки тоді, коли створюється досить потужний суспільний резонанс. І от ми зараз бачимо потужний суспільний резонанс навколо генеральської справи, тобто суду над бойовими генералами. Крім того, питання СЗЧ, дезертирства і в цілому мобілізації, на жаль, нерозв’язане до кінця. Наше бачення полягає в тому, що усе це комплексна вузлова проблема і вирішувати її треба в комплексі. Отже питання відновлення та розвитку військової юстиції може діяти саме в комплексі. Для нас питання звучить не в тому, чи відновлювати і розвивати військову юстицію, а в тому, як відновлення і розвиток військової юстиції може дозволити нам розв’язати ці питання», – сказав він.
Головний військовий прокурор України (2019-2020 рр.), генерал-майор юстиції запасу Віктор Чумак задався питанням, а чи потрібен спеціальний орган досудового розслідування в справах військових і хто повинен це робити?
«Начебто в нас на сьогоднішній день є служба правопорядку, але вона абсолютно нічого не може зробити. Це десь так на рівні Радянського Союзу посилена комендантська рота. Якщо кажемо про створення військової поліції, то давайте будемо говорити, що поліція повинна бути повноцінна як орган, який повинен мати оперативно-розшукову діяльність. Тоді це буде орган досудового розслідування з абсолютно повноцінними функціями. А чи готове суспільство створити ще один орган, який буде мати право на зйом інформації з каналів зв’язку, спостереження, відкриття поштових переводів і таке інше?», – запитав Віктор Чумак.
Точку зору науковця на предмет дискусії висловив військовий прокурор Західного регіону України (2011 р.), Південного регіону України (2014-2015 рр.), генерал-майор юстиції запасу, заслужений юрист України Павло Богуцький. З його слів, неупереджений аналіз показує, що в межах національної правової системи об’єктивно формується цілісність нормативно-правових інституційних і організаційних складових, які мають особливості, обумовлені військовою діяльністю та цивільно-військовими відносинами.
«Ми маємо розглядати національну правову систему і в національній правовій системі формується окрема правова система, особливими ознаками якої є здійснення правоохоронної правозахисної діяльності, а також здійснення, що є визначальним, військового правосуддя у воєнній сфері суспільства», – наголосив експерт.
Він звернув увагу на те, що можливість багатоваріантності вирішення цієї проблеми обмежується певними закономірностями, які визначаються призначенням права у воєнній сфері суспільства, а воно генерує незамінний механізм правового забезпечення оборони, що дає можливість досягти необхідного якісного рівня правопорядку і забезпечити здійснення правосуддя з одночасним вирішенням надважливого завдання, яке полягає у правовому забезпеченні воєнної безпеки.
Наскільки цінним в організації системи військової юстиції може бути досвід країн НАТО?Олексій Їжак з Національного інституту стратегічних досліджень розповів, що у будь-якій країні НАТО військові воєнні злочини розслідуються.
«Вони там судяться, виправдовуються або караються, і там з цієї точки зору система військової юстиції різна. Якщо говорити про стандарти НАТО, то там ми не знайдемо конкретної відповіді, як нам потрібно. Але ми там можемо знайти безліч моделей. Від моделі, яка існує в Сполучених Штатах, де є не просто окремі органи, а власні аналоги кримінального і кримінально-процесуального кодексу для військової сфери. А є абсолютна протилежність, де безшовним чином військова юстиція вбудована в цивільну. Така модель поширена у Німеччині у країнах північної Європи. Якщо говорити про наших найближчих сусідів, то Польща якраз наближається до американської моделі», – пояснив Олексій Їжак.
В обговоренні взяла участь уповноважена президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей Ольга Решетилова, яка зізналась, що вже кілька місяців живе в цій дискусії – як вмонтувати військового омбудсмена в систему державного управління.
«Думаю, що колеги зрозуміють мій біль від того, наскільки це важко і через обмеження в Конституції, і через обмеження військового стану, і через різні політичні обмеження. Є питання політичної доцільності і необхідності, і є питання правового поля, і як ми вмонтуємо всю цю історію в праве поле», – заявила вона.
Ольга Решетилова жила в тій системі координат, коли постійно потрібно захищати права військовослужбовців і немає як такої військової юстиції, але є вибірковим і дуже суб’єктивним правосуддя. Тоді і виникла ідея створення інституції військового омбудсмена на міжнародних стандартах НАТО.
«Ми повинні рухатися в темпі війни. Ми не можемо тягнути. Ми і так уже дуже сильно затягнули і зайшли в повномасштабне вторгнення без інфраструктури військового правосуддя і захисту прав військовослужбовців. Зайшли в цю війну, не маючи розуміння, як точково реагуючи на різні ситуації, і ті скандали, які ми зараз маємо, і ті арешти, на жаль, це є наслідок того, що ми не мали цієї інфраструктури», – підкреслила уповноважена президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей.
Директор ІКК Defense Express Сергій Згурець зазначив, що ми перебуваємо в ситуації, коли треба шукати рішення, тому що існуюча правова система не працює.
«Ми стоїмо на початку досить довгого шляху, і цей шлях маємо проходити в умовах війни. Це той виклик, який насправді не проходила жодна держава. Так що в будь-якому разі давайте об’єднувати свої інтелектуальні потенціали для того аби в цій ситуації знайти найбільш оптимальний та ефективний вихід.
До винесення цього питання на політичний рівень закликав директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.
«Консорціум оборонної інформації намагається знаходити ті вразливості, які існують в нашій національній стійкості. Є проблеми під час війни, які треба вирішувати, тому що вони знижують наші нашу обороноздатність та ефективність нашої системи в боротьбі проти агресора. Ми можемо ініціювати політичну дискусію із залученням фахівців для того, щоби запустити цей процес вирішення конкретних проблем. Тобто є завдання вирішити проблему СЗЧ. Зрозуміло, що це дуже комплексне питання, але з точки зору державної системи боротьби з цим явищем створення військової поліції було би нагальним. Якщо ця проблема існує і система не справляється, значить треба створювати систему, яка буде справлятися з вирішенням цих завдань, і тому я думаю, що треба переносити цю дискусію дійсно на політичний рівень і запускати вирішення», – сказав Михайло Самусь.
