Черговий брифінг Групи аналізу гібридних впливів Українського кризового медіа-центру був присвячений темі українського контрнаступу. Експерти намагались пояснити, чим є його критика – російською пропагандою, інформаційно-психологічною спецоперацією або чимось іншим
Перед тим, як перейти до обговорення, керівниця Групи Маріанна Присяжнюк розказала, чим відрізнялись літні місяці в інформаційному плані.
«Червень був найактивнішим. Ми спостерігали більш агресивнішу риторику. На мою думку, це було пов’язано в якісь мірі з емоційним станом в самій російській системі щодо очікуваного контрнаступу, оскільки комунікації в Україні також працювали на просування стратегічно вигідних для неї наративів», – зазначила спікерка.
Вона висловила впевненість в тому, що тема «розпіареного» контрнаступу, що формувала карикатурне ставлення до будь-яких планів ЗСУ на полі бою, хоча, нажаль часто зустрічалась і в українському сегменті соціальних мереж, була все ж таки креатурою російських ЗМІ. Крім того, розгорталися меседжі щодо так званого дезертирства серед українців напередодні контрнаступу та відбувались спроби пересварити політичне керівництво України.
Липень переважно був віддзеркаленням саміту НАТО і продовження дипломатичних рухів та ініціатив України. Російська пропаганда намагалася це збалансовувати, просувати своє домінування в інформаційному просторі і протиставити Україну Заходу.
«Зараз ми спостерігаємо фактор Лукашенка, – відмітила Маріанна Присяжнюк. – Він знову просуває приховані наративи з примушування України до мирних переговорів. Росіяни рефлексують і відносно майбутніх постачань літаків F16. З’являються супутні меседжі про «м’ясні» штурми, дезертирство».
Військовий експерт Михайло Самусь назвав заходи з протидії російській дезінформації в Європі досить ефективними. Зараз цей рівень падає, і це приводе до того, що РФ перехоплює ініціативу.
«Нам легше – у нас немає сприйняття цієї пропаганди, хоча через соціальні мережі постійно ці наративи заносяться. Так через західну пресу був вкинутий наратив про те, що перед контрнаступом в українців нічого не виходить, а командування щось приховує», – нагадав експерт.
Він вважає, що в розрахунку на реальну ситуацію у зоні бойових дій і необхідність пояснювати аудиторії невдачі, тема українського контрнаступу в російському інформаційному просторі може взагалі зникнути. Пояснення цьому у Москві завжди знайдуть.
«Вони різко змінять бекграунд, не будуть говорити і про свою активність, створюючи ілюзію про те, що зараз на полі бою нічого важливого не відбувається. Своєю чергою, очевидно, що українські сили зараз будуть інтенсивно розвивати наступальні дії на Токмакському і Бердянському напрямках, і я не виключаю, що ще буде активовано один-два напрямки на півдні», – спрогнозував Михайло Самусь.
Звертаючись до нього, старший аналітик групи аналізу гібридних впливів УКМЦ Володимир Соловʼян відмітив, що, на його погляд, західні медіа часто досить поверхнево підходять до висвітлення подій на фронті російсько-української війни.
Перефразовуючи відомий вираз персонажу «Собачого серця», він запитав, чи варто читати західні ЗМІ до обіду? Водночас, чи варто українським медіа в таких випадках настільки ретельно вивчати, що пишуть про Україну, спираючись лише на те чи інше видання, адже нерідко оцінки там є відверто маніпулятивними?
Михайло Самусь пояснив це тим, що західні видання, які публікують статті, коментарі або оцінки щодо України, беруть інформацію тут. Вони запитують експертів, спілкуються у кулуарах з політиками, комусь вдається дістатися ближче до лінії фронту і поговорити з українськими військовослужбовцями або місцевим населенням. Після цього ці журналісти намагаються сформулювати через своє розуміння відношення до певних подій, і інколи у них виходить це не дуже якісно.
«Це можна пояснити тим, що експертиза стосовно України і Росії на Заході знаходиться на дуже низькому рівні. Те покоління, яке вивчало Радянський Союз за часів Холодної війни, відійшло, і наступив тривалий період, коли цією темою у західних університетах стали менше цікавитись», – сказав військовий експерт.
Зважаючи на це, Михайло Самусь порадив передусім спиратися на українські джерела.
