Чи здатна примусова мобілізація розбудити малі народи РФ?

В Українському кризовому медіа-центрі за ініціативою Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» відбувся круглий стіл на тему «Поневолені народи Росії та саботаж мобілізації».

Оцінюючи загальну ситуацію, керівник дослідницьких програм Центру Юрій Олійник відзначив, що за результатом моніторингу можна виділити дві тенденції. По-перше, посилюється цензура у російських регіонах, і найбільш помітно це у республіках Північного Кавказу. Інший висновок, на якому наголосив експерт, стосується зміни настроїв у суспільстві.

«На регіональному рівні ми помічаємо дуже багато уваги до мобілізації, – повідомив Юрій Олійник. – Спостерігається великий інтерес до порад адвокатів стосовно цієї теми – кого можуть мобілізувати, а кого – ні. Натомість зменшилася зацікавленість жертвами, похоронами учасників війни. Ми бачимо, що населення, окрім прикордонних районів, стомлюється від війни».

Зі слів заступника голови Конгресу ойрот-калмицького народу, колишнього міністра молодіжної політики, спорту та туризму Республіки Калмикія Володимира Довданова, багато жителів регіону не хотіли брати участь у цій війні, розуміючи, що це не їхня війна. Але уникнути цього, живучи у такій імперії, дуже складно. Тим більше, коли є зомбоящик. Надивившись його, частина людей самі вирушили воювати.

«Ми нарахували таких близько чотирьохсот, – уточнив він. – Сто з них за непідтвердженими даними протягом року загинули. Для порівняння, під час війни у Чечні ми втратили 25 людей, в Афганістані – 26».

Як зазначив Володимир Довданов, мобілізація в Калмикії йде дуже погано. Ніхто не хоче воювати, бути гарматним м’ясом. Люди бачать, що одні повертаються додому пораненими, а інші в поліетиленових мішках. На цьому тлі саботаж із боку населення зростає.

Про ситуацію в Інгушетії розповів заступник голови Комітету Інгуської незалежності у зв’язках з громадськістю Магомед Торієв.

«В Інгушетії ще минулого літа було оголошено про формування чотирьох батальйонів. За чотири місяці в них записалася лише одна людина, і вся республіка хотіла знати, хто це. Але якщо в Кремлі, як це було в історії, захочуть воювати гарматним м’ясом, його зберуть. І тому сумніватися, що Росія зможе проводити будь-коли будь-якого рівня мобілізацію не варто», – сказав він.

Магомед Торієв  переконаний, що Росії глибоко начхати на бажання інгушів, чеченців, дагестанців не йти на цю війну. Є великий репресивний апарат, серйозні спецслужби, професійний апарат МВС. У цьому плані влада має чудові організаційні структури з чітким та дуже жорстким виконанням команд усередині країни.

Мобілізація надає катастрофічний вплив на демографічну ситуацію в Бурятії та сусідніх регіонах – Іркутській області та Забайкальському краї. Вони буквально втикані військовими частинами, і з цим пов’язана велика кількість людей, покликаних на цю війну, будучи контрактниками. Про це висловилась представник Демократичного руху “Буряад-Монгол Ерхетен” Раджана Дугар Де-понте.

«Коли почалося повномасштабне вторгнення в Україну, більша частина місцевого населення була шокована і не прийняла війну. Навіть тих контрактників, які опинилися на території України на початку війни, туди переправили таємно. Багато хто з них думав, що це вчення, і вони повернуться додому», – згадала спікерка.

Що стосується мобілізації у вересні минулого року, то в Бурятії її проводили підлими методами. Тієї ж ночі військкоми виїжджали в села і терміново збирали чоловіків. Водночас дуже багато бурятів поїхало від мобілізації. Тисячі людей в машинах і автобусах перетнули кордон з Монголією. Частина там залишилися. Хтось поїхав до інших країн. Зараз у США перебуває безпрецедентна кількість бурятів. Вони подають документи на притулок та намагаються там залишитися.

«Більшість з тих, хто зараз перебуває в Україні, чекає на загибель. Хочеться, щоб вони переходили на українську сторону та здавалися в полон. Для цього слід проводити агітацію серед військовослужбовців. Наша організація готова приїхати в Україну і пояснювати їм: те, що вони роблять – це хибна лояльність. Вони повинні бути лояльні до свого народу», – підкреслила Раджана Дугар Де-понте.

Герой ЧРІ, ветеран двох російсько-чеченських воєн, заступник командира батальйону імені Джохара Дудаєва Муслім Мадієв зізнався, що у Чечні склалася дуже важка ситуація. Робочих місць немає, інформація ззовні не просочується. Народ ніби загнаний до концтабору. Люди безвільні. Їх хапають та відправляють на війну. «Знаю багатьох, хто ховає своїх дітей у підвалах. Нещодавно зібрали таксистів. Завели до кабінету, побили, змусили підписати контракт», – додав він.

Муслім Мадієв  звернувся до жителів Чечні, щоби вони вивозили звідти дітей: «Тут ситуація не така, якою була в Чечні. Тут справді вбивають росіян, і у значно більших кількостях».

«З самого початку війни ми поставили собі завдання розповісти дагестанцям про те, що Росія в Україні здійснює військові злочини подібно до тих, які вела в Чечні та Сирії, вбиваючи жінок, старих і дітей», – зазначив голова громадсько-політичної організації “Вільний Кавказ” Алі Чарінський . – В результаті нам вдалося зупинити підписання контрактів у Дагестані. Така сама інформація у нас є по Кабардино-Балкарії. Більше того, там почали судити тих контрактників, які кажуть, що не поїдуть воювати до України. Люди готові сидіти у в’язниці аби не брати участь у військових злочинах».

Алі Чарінський  розповів, що військкоми скаржаться, що дагестанці перестали підписувати контракти і шукають винних. Передають імена членів організації у ФСБ і хочуть, щоб ті через родичів зробили так, аби активісти замовкли.

Голова громадсько-політичної організації “Вільний Кавказ” висловив сподівання, що це стане останнім етапом зовнішньої агресивної політики Росії, тому що ця країна перестане існувати.