Аналітичне видання Texty.org.ua замовило агенції Info Sapiens дослідження з питань мобілізації. Його результати були презентовані в Українському кризовому медіа-центрі у публічної дискусії «Як збільшити мотивацію українських громадян долучати до лав ЗСУ»
Головний редактор Texty.org.ua Роман Кульчинський відмітив, що ціллю опитування було дослідити, що людей мотивують йти в армію, і які страхи виникають у тих, хто не хоче цього робити, адже тема мобілізації досить гаряча, про неї постійно говорять, існують багато думок.
Представляючи результати проєкту, дослідниця агенції Info Sapiens Анастасія Шуренкова зазначила, що головними чинниками, які впливають на готовність служити – це захист України (71 %) і своїх рідних та помста (65%). Серед інших – готовність йти служити, коли отримають повістку та втома від буденності. Найменше респондентів приваблювала висока зарплата і стабільність доходів.
«Небажання долучатись до лав ЗСУ знаходяться майже на одному рівні та обґрунтовуються недостатнім матеріальним забезпеченням, відсутністю відповідного навчання перед відправкою, ризиком інвалідності або смерті, невизначеністю строків служби, можливістю потрапити до «поганого» командиру підрозділу, іншими факторами», – додала вона.
Загалом 35 % чоловіків, серед тих, хто не має броні, так чи інакше готові мобілізовуватись. При цьому 30 % учасників онлайн-опитування відповіли, що зовсім не готові.
Власну думку з приводу теми мобілізації висловив CEO платформи з працевлаштування і рекрутингової агенції Lobby X Владислав Грезєв. На його переконання, цей процес повинен бути спрощеним, зрозумілим, більш клієнтоорієнтованим. Друга компонента – мотиваційна. Над ній обов’язково потрібно працювати, але здебільшого для країни, яка захищається в екзистенційному питанні свого існування мотивація для населення більш менш зрозуміла.
«Але є і демотиваційна компонента, – визнав Владислав Грезєв. – Це те, що зупиняє людей. Ми зараз закінчуємо велике дослідження на цю тему, і багато хто каже, що для них не стільки страх смерті є причиною небажання служити, скільки невідомість і нерозуміння того, що буде з ними відбуватися».
Колишній заступник міністра оборони Віталій Дейнега вважає, що добровольцями та зусиллями рекрутингових компаній проблему кадрового голоду в армії не вирішити. Звісно, в ній є посади більш цікаві, привабливі, безпечні для тих, хто хоче служити. На ці посади може бути конкурс. Але це буде якісно працювати тільки в одному випадку – коли в нас буде примусова мобілізація на посаду стрільця.
«Існує велика різниця між українськими та російськими втратами. Це підкреслює те, що з війни більшість повернеться. Для цього нам потрібна достатня кількість людей. Якщо армія втомиться, людей в ній буде менше, можемо опинитись у пропорційно іншій ситуації, коли наші втрати будуть більше за ворога», – підкреслив виступаючий.
Віталій Дейнега впевнений, що за допомогою цифрових інструментів не буде складно викликати людину у військкомат. Важче владнати питання справедливості.
«Якщо воєнком буде тією людиною, яка визначатиме, що я йду воювати, а ви не йдете, то справедливості не буде. Буде корупція. Давайте бути чесними. Скільки я знаю людей, які косять від посадок Донбасу, знаходячись у війську. Які мобілізувались, служать у Києві, мають статус військовослужбовця і одночасно дають прес-конференції, перебуваючи у війську формально. Що зараз відбувається з аудитом у міністерстві оборони? Шукають підрозділи, які за гроші займались приховуванням ухилянтів у великій кількості», – сказав колишній заступник міністра оборони.
Для того, щоб змінити ситуацію, треба почати комунікувати. Зі слів Владислава Грезєва, вакуум інформації шалений. Держава не зкомунікувала, внаслідок чого у людей купа страху.
«У нас в медійному полі працюють лише десять бригад. Тому люди їх і називають, коли їх запитують, де хочуть служити, – продовжив CEO платформи з працевлаштування і рекрутингової агенції Lobby X. – Ми не пояснюємо, що мобілізація і ТЦК не дорівнює посадкам, і що в чомусь бути безпечніше ближче до передка. Що армія – це організація, в якій організували все що можна з точки зору безпеки, бо теж хочуть вижити».
