Держава не може впоратись: активісти перевірили надавачів соціальних послуг

В Українському кризовому медіа-центрі представлено звіт за результатами 15 моніторингових візитів до приватних надавачів соціальних послуг в 4 регіонах України. Представники громадської організації “Україна без тортур” і громадські монітори впевнені, що для дотримання прав людини та осіб з інвалідністю бажано більш активно розвивати приватну ініціативу.

В Україні функціонує 76 будинків інтернатів для людей з інвалідністю, осіб похилого віку, зокрема 21 геріатричний пансіонат, в яких станом на початок року перебували 11400 осіб. Таку інформацію надав голова правління ГО “Україна без тортур” Костянтин Ключарьов.

За його словами, однією із гострих проблем є відсутність державного контролю за діяльністю установ, які є надавачами соціальних послуг. Нажаль, відсутні всі нормативно-правові акти, якими регулюється їх діяльність. Закритість доступу громадськості до установ призводить до численних порушень прав людини.

«Приватних установ, в яких перебувають люди старшого віку, за інформацією обласних військових адміністрацій, понад 300. Втім, як свідчить моніторинг, їх набагато більше. Проте, не всі з них хочуть вносити інформацію про себе до Єдиного реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг», – зазначив Костянтин Ключарьов.

Менеджер проєктів ГО “Україна без тортур” Олена Прашко відмітила, що навіть у тих умовах, в яких зараз перебуває Україна, життя продовжується. Народжуються діти і старіють люди. За даними ООН, народонаселення України становить понад 36 мільйонів осіб. З них 7,3 мільйони – особи віком понад 65 років. Прогнозується, що до 2032 року через старіння населення кількість таких осіб збільшиться до 12,2 мільйони.

«Нам сьогодні потрібно думати, що зробити, щоб діти молодшого віку в нашій державі були щасливими, щоб ми відчували себе щасливими, і щоб кожний знав, що в країні створено умови для гідної старості. Тому наша організація разом з партнерами організувала проєкт, спрямований на вивчення стану дотримання прав людей, осіб старшого віку, осіб з інвалідністю недержавними надавачами соціальних послуг», – розповіла Олена Прашко.

Під час основного етапу реалізації проєкту було проведено 6 зустрічей експертів соціальної сфери, в яких взяли участь 12 громадських організацій і фондів, регіональні координатори взаємодії Уповноваженого з громадськістю з 6 регіонів, працівники Міністерства соціальної політики та Національної соціальної сервісної служби, керівники приватних установ для осіб старшого віку.

Також направлено понад 100 ініціативних листів та запитів до Верховної Ради України, міністерств і відомств, обласних державних адміністрацій, голів територіальних громад.

Про порушення, виявлені у ході моніторингових візитів до приватних установ, розказала громадський монітор ГО “Україна без тортур”, завідувач відділу ДУ “Інститут судової психіатрії МОЗ України” Віта Сидоренко.


«Прикро визнавати, але під час моніторингових відвідувань фіксувались порушення осіб старшого віку та осіб з інвалідністю, – визнала вона. – У 72 відвіданих установах фіксувались порушення права на медичну допомогу, у 63 – порушення прав осіб з інвалідністю. Недотримання Державного стандарту виявлено у 73 % випадків».

У розвиток теми начальник відділу реалізації національного превентивного механізму в закладах соціального забезпечення та освіти Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Олена Струц відмітила, що будівлі, які використовуються для надання послуг стаціонарного проживання, як правило, перебувають в оренді та не пристосовані для масового проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю. Не дотримано вимог ДБН. Непоодинокі факти перенаселення кімнат, в яких розміщено понад 6 осіб.

Про те, як державні інституції реагують на висновки громадської організації «Україна без тортур», розповіла Олена Прашко.

«До нас надійшло багато відповідей від обласних державних організацій, в яких заначено, що робота ведеться насамперед міністерством соціальної політики. Створено дві робочі групи, які будуть працювати над тим, щоб наші дідусі і бабусі проживали дома, їм надавалися належні соціальні послуги і кількість державних установ зменшувалась, а ті, що залишаються, працювали у межах закону і у рівних умовах», – проінформувала менеджер проєктів цієї організації.