Західні видання на початку року повідомили, що в РФ створили спеціальний підрозділ для організації диверсій та атак у Європі. Його представники інфільтруються до підприємств військово-промислового комплексу західних країн, університети та фінансові установи, а також планують і здійснюють викрадення та вбивства.
Як Кремль формує агентурну мережу в ЄС і чи здатні ці диверсії зупинити європейську військову підтримку України?
Про це для проєкту «Гібридні операції» на телеканалі FREEДОМ розповів Володимир Солов’ян, керівник Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа центру.
Текстова версія:
Станом на сьогодні російські спецслужби активно використовують месенджери для вербування тих, хто готовий співпрацювати з ідеологічних чи фінансових мотивів. Відповідну методологію росіяни відпрацьовали в Україні. Для здійснення диверсій, як правило, залучаються маргінальні особи або люди з проросійськими ідеологічними переконаннями. Головною ціллю для вербувальників є українці, які виїхали до Європи, адже, незалежно чи був здійснений акт саботажу, досягається мета дискредитації України.
Головна складність для розвідувальних спільнот західних країн полягає в технічних можливостях відстеження повідомленнь у месенджерах та здатності оперативно реагувати на гібридні практики Кремля в кіберпросторі.
Вважаю, що затримання засновника Telegram Павла Дурова в Парижі минулого року є частиною спроб взяти під контроль різні напрямки роботи спецслужб Росії, зокрема для проведення саботажу в країнах Європи.
Росія робить ставку на створення атмосфери страху в Європі перед масштабною континентальною війною. Москва й надалі використовуватиме вразливості Європи в енергетичній сфері та кіберпросторі. Активізацію цих дій ми побачимо вже найближчими роками. Думаю, що першим серйозним сигналом став блекаут на Піренейському півострові наприкінці квітня.
Пріоритетною метою Кремля є фінансові еліти, залучені до допомоги Україні. Насамперед йдеться про європейський військово-промисловий комплекс. Російська пропаганда планомірно створює атмосферу нервозності й страху навколо підтримки України, навіть без реального здійснення ліквідацій співробітників чи керівників європейських оборонних підприємств. Наскільки ефективною є така тактика, наразі оцінити складно. Уряди більшості країн Європи продовжуватимуть підтримувати Україну. Проте на рівні настроїв в професійних колах це може впливати на оперативність та послідовність ухвалення тих чи інших рішень щодо допомоги Україні.
Також Росія традиційно використовує наукову дипломатію для розвідки та вербування. Показовим прикладом є Університет дружби народів імені Патріса Лумумби, заснований в Москві ще на початку 1960-х років. У стінах цього закладу освіту здобували багато лідерів та політиків з Африканського континенту й інших країн так званого Глобального Півдня.
Водночас Кремль не забуває про можливості, які надають йому симпатики Росії в європейській науковій спільноті, переважно серед прибічників ультралівих ідеологічних поглядів. Такі «корисні ідіоти» можуть бути використані для проведення публічних акцій, які згодом Росія масштабуватиме через власні медіа. Це ми спостерігаємо в країнах Південної Європи, де історично сильні зв’язки комуністичних груп і партій із Москвою.
