Центральноєвропейський центр досліджень і документації Centropa був заснований у 2000 році з метою збереження єврейської пам’яті в Центральній та Східній Європі, на Балканах, у країнах Балтії та колишнього Радянського Союзу.
На основі власного архіву Центр створює тематичні сайти, мультимедійні фільми, пересувні виставки, освітні програми та ілюстровані книги. А у 2000 році Centropa розпочав опитування понад 1200 літніх євреїв, які все ще проживають у 15 країнах між Балтією та Егейським морем (від Естонії та Росії до Греції та Туреччини).
Інтерв’юери проводили до двадцяти годин з кожним респондентом, просячи їх намалювати картину світу, в якому вони виросли, а також світу, який вони відбудували для своїх сімей після війни. Частина цієї роботи була проведена в Україні. Про це та іншу діяльність Центру розповів Едвард Серотта – журналіст, фотограф і кінорежисер, який спеціалізується на єврейському житті в Центральній і Східній Європі.
«Ми організували інтерв’ю з євреями похилого віку. Була група інтерв’юерів, які впродовж 7 років провели інтерв’ю 264 євреїв в дев’яти містах України, включаючи Київ, Львів, Одесу, Херсон. Ми не використовували відео в наших інтерв’ю, але натомість збирали сімейні фотографії. Ми їх сканували, просили людей розповісти історію про людей на тих фотографіях. Потім відцифрували близько 3 000 сімейних фотографій, зібраних тут в Україні, і створили онлайн онлайн базу даних. На її основі зробили мультимедіа-фільми, виставки, а також пишемо книги», – сказав він.
Ще одним напрямком діяльності центру Centropa є організація семінарів для вчителів.
«Ми їм нічого не нав’язуємо, але просимо їх самих знаходити творчі підходи, як вони можуть використовувати із своїми учнями. Просто сідаємо з вчителями за круглий стіл і разом знаходимо ідеї, тому що ніхто не знає краще учнів, ніж їхні вчителі», – підкреслив Едвард Серотта.
Свого часу він виступив продюсером та режисером документального фільму «Послання з майбутнього: Боснія вітає Україну», який отримав нагороди на двох міжнародних кінофестивалях у номінації “Найкращий короткометражний документальний фільм”.
Ця стрічка розказує про те, як жителі Сараєво допомагали один одному вижити, коли боснійські серби чотири роки тримали в облозі місто, перекривши воду, електрику, припинивши доставку пошти та продуктів харчування. В єдиній синагозі Сараєва 54 волонтери щодня приходили на роботу, щоб роздавати їжу, ліки та надію. Євреї, які пережили Голокост, працювали пліч-о-пліч з боснійськими мусульманами, сербськими православними та католицькими хорватами, і шестеро з цих волонтерів підготували послання для українців: “У вас все вийде. Так само, як колись у нас”.
«Про кого з українців ви б розказали, якби стали знімати подібний фільм в Україні?», – спитав ведучий Ігор Стамбол.
«Я не зустрічав тут жодної людини, в яку би я не закохався, – зізнався режисер. – Всі вони достойні того, щоби бути героями такого фільму. На тему України я оптиміст. Я знаю що те, що українці досягли починаючи з 2022 року, це не менше, ніж диво, і кожний військовий експерт у світі надзвичайно вражений тим, що українці зробили. Я вражений українцями тому що я був тут. Ти бачиш, як суспільство віднаходить себе, дає собі нове визначення Я був на Хрещатику, і там книгарня за книгарнею. Люди читають, люди думають»
