Коли хочуть навести приклад видатного успіху української жінки в науці, частіше за все називають Еллу Лібанову. Ця відома науковиця в галузі соціоекономики, демографії та економіки праці очолює Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи і є чинним академіком Національної академії наук України. Важко знайти експерта, який більше за неї знає про те, за якими законами живе українське суспільство і що очікує його у майбутньому.
Запросивши Еллу Лібанову в Український кризовий медіа-центр на розмову за кавою, головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська хотіла дізнатися, скільки людей втекли від війни за кордон і які наслідки цього очікують Україну?
Точної цифри співрозмовниця не назвала і пояснила чому.
«В розвинених країнах світу працюють демографічні регістри. Втім всі країни намагаються хоча б раз на 10 років проводити перепис. В Україні перший і поки що єдиний перепис населення був у 2001 році. Після цього відбулась величезна внутрішня міграція. Люди несхильні реєструвати своє місце проживання, і тому ми не знаємо, скільки людей в якому місті живе», – зізналась вчена.
За її оцінкою, внаслідок війни трохи більше 3 мільйонів українців залишились за кордоном. Якісних розрахунків знов таки не існує: данні прикордонників і Євростату розходяться. Можливо, є подвійний рахунок або щось не було враховано у перші два найстрашніших тижні, коли на добу за кордон виїжджало 120 тисяч людей.
«Ми не знаємо, що робиться зі смертністю, – продовжила Елла Лібанова. – Не знаємо, скільки загиблих серед військових і цивільних. Єдине, що можу сказати: до ковіду середня очікувана тривалість життя в Україні була нижче, ніж в середньому по земній кулі і найнижчою в Європі».
«Чи є в такому випадку ризик зникнення нації, як про це іноді пишуть у медіа?» – запитала ведуча.
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень не розділяє таких настроїв. Вона впевнена в тому, що країна в центрі Європи з такими природньо-кліматичними умовами не залишиться порожньою. Інша справа – ким вона буде заселена.
А от що викликає занепокоєння у Елли Лібанової, так це загроза збезлюднення окремих територій. Що це таке ми бачимо на прикладі Чорнобильської зони.
«Також хочу звернути увагу на проблему інтегрованості окремих територій та їх розвитку, – зазначила гостя. – Є західна Україна, інфраструктура якої поки майже не постраждала, а є економіка територій, наближених до РФ, де ризики значно вищі. Досвід розвитку таких територій має Ізраїль. Його треба вивчати».
Її прогноз щодо повернення в Україну жінок не втішний. Чим більша відстань між Україною і тією територією, куди вони поїхали з дітьми, тим менша ймовірність повернення. 70 % з них мають вищу освіту. До того ж, поїхали жінки, які вірять у свої сили. Тобто вони можуть там адаптуватися. Третина жінок вже працює. Ризик, що вони не повернуться в Україну є, і він достатньо високий.
Але і тут Елла Лібанова зберігає залишки оптимізму. І хоча після балканських війн до своїх країн повернулася лише третина жінок, вчена сподівається, що в Україну повернеться половина. Сприятиме цьому і чоловічій фактор: «До України з роботи за кордоном повернулись 200 тисяч чоловіків. Коли я називаю цю цифру, усі західні колеги з великою повагою до неї ставляться. Це дає право говорити, що відчуття українськості ширше за патріотизм».
З огляду на це зміниться значення української діаспори. «Ми чомусь діаспорою вважаємо тих, хто кілька поколінь живе за кордоном. Та діаспора, до якою маємо звертатися – це ті, хто тільки поїхав. В кого не лише ностальгія за Хрещатиком, а є відчуття себе українцем», – вважає вчена.
Головна редакторка Громадського радіо поцікавилась в неї прогнозом соціальних настроїв в країні після війни. Чи існує вірогідність розколу у суспільстві?
«Його ми не уникнемо, – відверто каже Елла Лібанова. – Такого рівня єднання, який маємо сьогодні, після війни не втримаємо. Питання в тому, буде це поділ чи розбрат? Кожен з нас оцінив значущість єднання, і тому я особисто вірю, що розбрату не буде. Лише поділ, і у першу чергу відповідно до ролі у війні. Завдання суспільства – вести відповідну роз’яснювальну роботу».
