В Українському кризовому медіа-центрі відбулась чергова зустріч у форматі «Геополітичні діалоги». Голова правління УКМЦ, посол України в США у 2015-2019 роках Валерій Чалий разом з колегою – Постійним представником України при ООН у 1997-2001 та 2015-2018 роках, послом України в США в 2019-2021 роках Володимиром Єльченком обговорили місце Організації Об’єднаних націй в архітектурі міжнародної безпеки, і дійшли висновку, що цей інститут залишиться лише майданчиком для пошуку вирішення тих чи інших глобальних проблем – у безпекову плані ООН себе вичерпала.
«Коли я молодим дипломатом приїхав у перше відрядження до Постійного представництва Української РСР в ООН, там через кілька років була створена робоча група з реформи Ради безпеки, – згадав Володимир Єльченко. – Вона і досі працює, змінила назву, але не свою сутність. І кожного разу, коли відкривається Генеральна асамблея ООН, виступають лідери держав і урядів, і майже всі вони говорять про одне і теж – Радбез треба реформувати».
Оцінюючи те, що сьогодні з себе представляє інституція, він заявив, що її батьки-засновники не могли собі у страшному сні уявити, що один з них – постійний член Ради безпеки – не просто буде зловживати цим правом, а ще і здійснить агресію проти свого сусіда.
На думку Володимира Єльченка, перші п’ятдесят років Статут ООН працював, вдавалось призупиняти гарячі фази конфліктів і знаходити відповідні важелі. Один з прикладів – Гаїті.
«Там же все зробили. А що тут не так? Всі країни у світі суверенні, мають рівні права, а тут РФ раптом вчиняє акт агресії , і немає ніякого рішення крім спроб розширення складу Радбезу та інших речей. І що взагалі робити з ООН – розширяти, звужувати?» – запитав Валерій Чалий.
Стосовно заяви Байдена про розширення в експертних колах виникли дві думки, продовжив Голова правління УКМЦ. Одні кажуть, що це спроба перебрати на себе ініціативу особливо після саміту Двадцятки, коли Китай не був присутній. Другі кажуть, що це перший крок для того, щоб взагалі все це розвалити, і в цьому процесі знайти рішення щодо РФ та більш ефективної діяльності Радбезу.
Володимир Єльченко згоден з тим, що американці хотіли перехопити ініціативу і очолити процес. Їх багато років критикували за те, що вони найменш активні в питанні проведення реформи Ради безпеки ООН.
«Однак, інша версія також має право на існування, – зазначив він. – Недарма Байден назвав Південноафриканську республіку. Я впевнений, що за кілька днів ви почуєте від Нігерії, Єгипту та інших країн все, що вони про це думають, і почнеться свара в середині Африканського Союзу навколо того, хто головний».
Окремої уваги варта позиція країн так званого Глобального Півдня.
«Вони, наприклад, вам скажуть, що підтримують російський наратив про те, що НАТО почало бомбити Сербію саме тому, що Рада безпеки ООН була не здатна схвалити рішення і мирне це вирішити», – відмітив Володимир Єльченко.
Валерій Чалий на це зауважив, що Європа в цій частині залишається стабільною. В основному країни НАТО тримають контроль, і навіть у Сербії, яка була під бомбардуванням, є різні думки. Хтось хоче просуватись, а хтось і про НАТО каже.
Торкаючись військового аспекту, учасники розмови дійшли висновку, що у можливо перспективі відповідальність за те, що відбувається в Азії, візьмуть на себе азійські організації, НАТО відповідатиме за євроатлантику, Африканський союз за свій континент.
Володимир Єльченко окремо зупинився на гуманітарному аспекті. Країни Глобального Півдня окрім врегулювання конфліктів розглядають ООН як величезного донора. Левова частка грошей на гуманітарну, медичну допомогу, освіту, вирішення питань зміни клімату йде від бюджету ООН. Всі країни вносять до нього внески, і 80 % цих грошей так чи інакше потрапляють у найбідніші країни Африки. І тому ця організація їх влаштовує. Війна в Україні від них дуже далека.
«З іншої сторони, вони підуть за загальним трендом. Байден сказав не просто так. Американські дипломати почнуть працювати з цими країнами по всьому світу з тим, щоб за два роки сформувати в ООН більшість. Це у тому числі дасть можливість викинути РФ з Радбезу», – відзначив Володимир Єльченко.
Він також додав, що на ситуацію, при якій ООН переживає найгірші часи, ще накладається фактор мабуть найслабшого Генерального секретаря. Він мав би взяти на себе ініціативу не тільки в українському питанні.
Роблячи підсумки, Валерій Чалий відмітив, що сам факт того, що цього разу на Генасамблеї не будуть виступати четверо членів Радбезу, свідчить про ставлення до організації. І бажання Китаю додати до БРІКС ще 6 країн лише укріплює тезу про те, що у світовій політиці щось фрагментується.
«ООН все одно залишиться майданчиком, проте ефективного механізму у сфері безпеки вже не буде. Це стосується і ОБСЄ. Для нас залишається НАТО з євроатлантичним простором», – підсумував дипломат.
