Вікторія Одусанво
Парламентські вибори в Грузії стали каталізатором політичної кризи, яка поглинула республіку. Акції громадянської непокори на вулицях Тбілісі періодично переростають у запеклі зіткнення маніфестантів із силовиками. Представники правлячої партії – «Грузинської мрії» – не мають наміру йти на будь-які поступки опозиції. Навпаки, влада власноруч вилила масло у вогонь протесту, відмовившись до 2028 року від переговорів про членство з ЄС.
Політична турбулентність в Тбілісі невпинно втягує країну у вирву інформаційної війни Росії проти Заходу. Ще восени, в ході виборчої кампанії, партія влади відкрила ворота перед гідрою російської пропаганди.
Одним з провідних передвиборчих наративів, які Москва просувала щодо Грузії, була спекуляція на темі війни. Кремлівські пропагандисти звинувачували проєвропейську опозицію у підіграванні спробам Заходу “принести Грузію в жертву заради війни з Росією”. Грузинська Мрія, в свою чергу, ретранслювала цей наратив та підсилювала його апелюючи до небажання грузинського народу повторення на території Грузії Серпневої війни – війни Росії проти Грузії, яка відбулася у 2008 році та в результаті якої Росія фактично окупувала території Південної Осетії та Абхазії.
Подібні повідомлення транслювались за допомогою офіційних каналів та всіляко підтримувались прокремлівськими політиками.
Окрім доступу до офіційних медіа платформ та впливу на рівні державних політик, небезпеку становить також відкритість управлінців ГМ до російської “культурної дипломатії”. До прикладу, Бідзіна Іванішвілі, “тіньовий” власник Грузинської Мрії, є одним зі спонсорів “Руского Клубу”, організації, яка займається популяризацією російської культури в Грузії та інших країнах світу.
Попри “вкоріненість” проросійських наративів у Грузії, втручання у виборчі процеси викликало бурхливе обурення у громадян країни.
Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі назвала вибори “вкраденими” та приєдналась до закликів опозиційних сил виходити на протести, аби забезпечити справедливий та чесний підрахунок голосів. Тисячі людей відгукнулись на заклик та продовжують відстоювати проєвропейські цінності попри арешти та спроби поліції розігнати мітингувальників.
Тим часом Росія не полишає спроб перехопити ініціативу та продовжує пропагандистську кампанію з метою дискредитації проєвропейської опозиції та придушення протестів.
Прокремлівські ЗМІ та Z-канали “віддзеркалюють” звинувачення щодо російського втручання у вибори в Грузії на західні країни. В російській псевдореальності, протести у Грузії відбуваються тому що Європейські столиці активізувались через страх перед Дональдом Трампом, який, на думку кремлівських пропагандистів, спустить курок глобальних змін.
“…до зовнішньополітичних проєктів демократів Трамп завжди ставився негативно. Тому, досить ймовірно, що при ньому США змінять підхід до Грузії, згодяться прийняти нові реалії”
Кремлівський шептун (232,000 підписників)
Таким чином Росія приписує власні наміри Заходу, а себе позиціонує дружнім сусідом, який підтримує “справжнє волевиявлення грузинського народу”.
В реальності, Кремль мало цікавиться думкою народу. Натомість, російська пропаганда всіма силами підтримує “культ влади” та образ ідеалізованого лідера. Роль громадянської думки в подібній структурі надзвичайно мала. Російська влада звикла до комфортного аполітичного клімату та покірності власних громадян. Саме тому наративи про постановочність громадських протестів та теорії заколоту з боку “іноземних ворогів” є одними з найбільш поширених інструментів московської пропаганди та викликають значне обурення з боку “підданих” Кремля.
Продовженням конспірологічної теорії про Західний вплив є також запевняння у короткотривалості протестів. Основою цього наративу є насаджування версії, за якою протести – “яскрава картинка”, яка не відповідає справжньому положенню речей в Грузії та демонструє думку невеликої кількості народу Грузії.
“Людей, які виступають проти рішення влади зняти з повістки денної переговори про вступ країни до ЄС до 2028 року з кожним днем стає все менше”.
Олег Царьов (344,000)
Цей наратив легко розвінчується, якщо поглянути на результати опитувань думок громадян Грузії щодо їхнього ставлення до вступу в ЄС. За даними дослідження, проведеного EUNEIGHBOURS east Programme у березні 2024 року, 60% громадян Грузії мають позитивне ставлення до ЄС. Ще 81% зазначили, що голосували б за вступ до ЄС, якби у державі проводився референдум.
Також прокремлівські ЗМІ не забули про один зі своїх улюблених прийомів – руйнування репутації опонента. За версією Кремля, протестувальники у масках в Грузії здійснюють напади на людей. Навіть більше, серед звинувачень на адресу учасників демонстрацій – планування убивств з метою “підбурення народу”
“…лялькарі майдаунів у Тбілісі планують наближчими днями вбити 2-3 людей, аби підігріти протести, які починають видихатись”
Colonelcassad (888,973)
Насправді саме протестувальники у Грузії стикаються з насильством та перевищенням поліцією повноважень під час спроб розігнати протести. Серед методів, які використовує поліція – сльозогінний газ, водогони, неправомірні арешти та побиття. За наявними свідченнями, групи людей у масках атакують саме опозиціонерів, активістів та журналістів. При цьому, подібні напади зазвичай здійснюються за підтримки або мовчазної згоди поліції.
Попри спроби прокремлівської влади Грузії придушити протести силовими методами та посиленням “концентрації” російської пропаганди, протеси тривають. За даними Reuters, демонстрації протікають не лише у столиці, але й у інших містах Грузії, що підкреслює готовність людей виборювати власне право на майбутнє без впливу Росії.
