В Українському кризовому медіа-центрі відбулась презентація видання “Українська біографіка ХХІ століття: мозаїка контекстів і форм”. Це колективне дослідження науковців Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського, присвячене розвитку біографічних студій в Україні в період незалежності.
Модератор заходу Ігор Стамбол відзначив, що тема постатей, їх сприйняття, джерельної бази залишається такою самою актуальною, якою була і у попередні етапи державотворення. З цим погодився директор Інститут біографічних досліджень (ІБД), член-кореспондент НАН України Володимир Попик. Він підкреслив, що біографіка завжди була дуже важливим спрямуванням української гуманітаристики, а сьогодні в умовах війни набуває особливого значення для патріотичного згуртування людей, збереження традицій і гуманістичного духу українського світу.
«Біографію окремої людини іноді дуже важко вписати в канони нашого розуміння історії, бо людина не завжди пливе за течією. Іноді – проти неї. Людське життя, його сприйняття і людські дії складні і суперечливі. Вони не складаються у звичайну схему», – сказав Володимир Попик, торкаючись особливостей цього напряму.
З його слів, наукове співтовариство гостро відчуває необхідність теоретичних розробок. Про це свідчить кількість наукових конференцій, присвячених цій темі. В 2022-23 роках вони збирались щонайменше 15 разів.
Останні десятиліття продемонстрували, що поле біографічних репрезентацій урізноманітнюється і завдяки постатям представників світової інтелектуальної еліти, які пов’язані з історією України. Таку думку висловила провідний науковий співробітник ІБД, доктор історичних наук, професор Лариса Буряк.
«Поліфонія біографічного простору наразі має вектор суспільного запиту на сучасного героя, – відмітила спікерка. – Оскільки це було ще у довоєнних вимірах, я намагалася довести, що такими сучасними героями для українського суспільства на тому етапі були перш за все інтелектуали, біографії яких опинилися в центрі уваги соціальних комунікацій».
Розділ монографії, присвяченій жанру мемуарів, представила завідувач відділу теорії та методики біобібліографії ІБД, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Надія Любовець.
Зазвичай у науковому і суспільному дискурсі мемуари розглядалися у двох варіантах – як літературний жанр і як історичне джерело, але технологічні прориви і ті кардинальні зміни, які відбулись у нас в гуманітаристиці, на перше місце висувають інший аспект мемуарів як інформаційно-комунікативного ресурсу та інструменту впливу на суспільство.
«В розвитку української мемуарної традиції є приклади як позитивного використання мемуарів для того, щоб впроваджувати національно орієнтовані смисли задля досягнення національної незалежності, утвердження ідей свободи, так і негативний досвід, коли мемуари використовували як інструмент для створення підвалин тоталітарної системи. Це робилось настільки системно і професійно, що за часів Радянського Союзу вдалось сформувати феномен радянської людини, з наслідками якої ми до сих пір боремося і не подолали», – зазначила Надія Любовець.
Інша учасниця презентації – старший науковий співробітник ІБД, кандидат історичних наук Наталя Марченко зізналась, що в неї було найширше поле для роботи, тому що дискурс дитячої науково-дитячої книги раніше не існував в Україні.
Науковиця відмітила, що дитяча біографіка передусім цікава проблемою пантеону.
«За добу незалежності з’явилось велика кількість нових імен. Дитяча література не може все відразу прийняти. Мимоволі виникає своєрідне сито, в яке потравляють той, хто найцікавіший і найяскравіший. Тому автори, готуючи які небудь збірки або тематичні енциклопедії для дітей, обирають найбільш показовий і цікавий матеріал», – пояснила Наталя Марченко.
Про особливості жанру художньої біографії розказала провідний науковий співробітник ІБД, доктор філологічних наук Галина Александрова: «Особливо цікавить читача біографія письменника, написана іншим письменником. В цьому плані найбільш продуктивно працює Степан Процюк, який починав як поет і учасник славнозвісного у дев’яності роки угрупування «Нова дегенерація». Як літературознавець він дуже добре знає біографії письменників».
Розділ, присвячений українській музичній біографіці ХХІ століття, представила старший науковий співробітник ІБД, кандидат історичних наук Олена Бугаєва. У своєму виступі вона зазначила, що цю тему було представлено в аспекті двох ключових наративів – як явище духовної культури і водночас об’єкт гуманітарних студій.
«Музично-біографічне знання в наш час заявило про себе як яскравий філософський, мистецький, літературний феномен, що органічно вписує біографічні сторінки української музичної культури в контекст світового культурного надбання», – підсумувала Олена Бугаєва.
