20 вересня 2025 року в Москві відбувся перший відроджений міжнародний пісенний конкурс «Інтербачення-2025». Варто нагадати, що конкурс з ідентичною назвою проводився з 1965 по 1980 рік в країнах соціалістичного блоку. Путінський режим «виношував» ідею відновити пісенні змагання під власною егідою з кінця 2000-них. Однак втілити проєкт в життя Москві в решті-решт вдалось лише цьогоріч. У конкурсі брали участь співаки з країн БРІКС, СНД, Латинської Америки та Близького Сходу.
За словам організаторів конкурс отримав рекордні перегляди по всьому світу – було заявлено про «4 млрд глядачів». Проте реальні дані значно скромніші: трансляцію на «Першому каналі» Росії фактично подивилися лише 6,7 млн осіб, а сумарна аудиторія онлайн-платформ сягнула близько 17 млн переглядів. Навіть лояльні до кремля коментатори та Телеграм-канали відзначали, що інформація ро мільярдні перегляди суперечить здоровому глузду.
Чимало прокремлівських телеграм-каналів різко розкритикували «Інтербачення», розгледівши в конкурсі лиш «невдалу відповідь Євробаченню». Вони акцентували на невідповідностях між «картинкою» шоу та деклараціях організаторів про захист «традиційних цінностей». Та найбільше обурення російських пропагандистів та радикальних патріотів спричинила перемога в’єтнамського гей-співака Дюк Фука. Коментатори називали це «торжеством ЛГБТ-лобі» і «ударом по традиційних цінностях», звинувачували шоу в демонстрації «непристойностей».
Бюджет конкурсу (750 млн рублів з федерального бюджету + фінансування наближеними до Кремля бізнес-корпораціями) також став приводом для звинувачень у марнотратстві.
Одночасно з’явились теорії про «зраду» – нібито конкурс «підірвав відносини з Китаєм» через антикитайську тематику пісні-переможниці. Деякі коментатори навіть стверджували, що конкурс суперечив духу так званого «СВО» – мовляв, ведучі декілька разів закликали до миру, а представник Росії «Шаман» відмовився боротися до кінця (попросив журі не оцінювати його пісню).
Попри спроби Москви зобразити конкурс як символ єднання незахідного світу, інтерес до «Інтербачення» в країнах, що взяли в ньому участь, виявився доволі низьким.
В Бразилії участь країни в конкурсі висвітлювали по-різному. Gazeta do Povo писала, що конкурс фактично перетворився на «фестиваль політичної пропаганди Путіна». Інші бразильські медіа також відзначали, що конкурс мало привернув увагу глядачів. Китайська преса практично проігнорувала «Інтербачення».
В медіапросторі КНР конкурс викликав «стриманий інтерес», головним чином через відсутність висвітлення події головними китайськими ЗМІ. Зведення до мінімуму згадок про «Інтербачення» в китайській пресі також пояснюється тим, що учасник з Піднебесної зайняв лише 9-е місце в фіналі.
В Індії про «Інтербачення» повідомляли в основному державні та місцеві роспропагандистські ЗМІ. Наприклад, портал Sputnik India опублікував статтю про представника Індії Раухан Маліка, назвавши його «голосом Індії на Інтербачення-2025». У цьому матеріалі наголошується, що конкурс прагне «об’єднати артистів з країн БРІКС, СНД, Латинської Америки та Близького Сходу». Проте жодних згадок про високі рейтинги чи міжнародний резонанс у незалежній індійській пресі не було – участь країни сприймали як черговий культурний захід для урядової аудиторії.
Отож довкола першого путінського «Інтербачення» підняли галас переважно всередині Росії з пропагандистських міркувань. Однак пропагандисткий ефект конкурсу виявився з неприємним присмаком. Телеграм-канали, що підтримують війну проти України, накинулися на шоу з ідеологічною критикою – звинуваченнями у ЛГБТ-пропаганді, антикитайських настроях та нібито «антивоєнних» меседжах. Але за межами РФ до конкурс сприйняли переважно прохолодно: реальна аудиторія виявилася в рази меншою від оголошеної, а зарубіжні ЗМІ згадували про участь своїх представників лише побіжно, без особливого ентузіазму.
Микита Кузьменко
