Автор: Антон Хім’як, аналітик HWAG/UCMC
19 листопада Аргентина обрала нового президента Хав’єра Мілея. Мілей – правий лібертаріанець із радикальними поглядами (за власним визначенням анархо-капіталіст) і католик-тантрист (тантризм – езотерична течія віровчення в буддизмі та індуїзмі). В ході виборчої кампанії політик пообіцяв запровадити значні зміни, щоб вирвати економіку країни з тенет перманентних фінансових криз. Звісно, в політиці, які і в житті, обіцяти – не означає одружитись. Однак тріумф ексцентрика-Мілея спричинив бурхливу реакцію міжнародної спільноти.
Міжнародні оглядачі задаються питанням щодо потенційного впливу електоральної революції в південноамериканській республіці не лише на регіональну політику, але й глобальний баланс сил.
Тож ми вирішили більш детально розглянути політичний портрет Мілея та потенційний вплив зміни зовнішньополітичного курсу Аргентини на ситуацію довкола України.
Аргентинська мрія
Економічна програма Мілея характеризується радикальними підходами до впровадження лібертаріанських принципів. Він виступає за ліквідацію Центрального банку, відмову від аргентинської національної валюти (песо) на користь долара та кардинальне скорочення державних витрат. В рамках “боротьби з бюрократією” новообраний президент збирається скасувати субсидії, приватизувати підприємства, скоротити міністерства.
Шоковий характер цих кроків складно переоцінити, адже, для прикладу, перехід на долар є відмовою від частини власного суверенітету і переведення економіки в залежність від США.
Головна проблема полягає в тому, що негаразди економіки Аргентини можна вирішити завдяки інституціоналізації найкращих практик бюджетного планування. Для цього справді необхідно впроваджувати реформи, але буквальне знищення інститутів держави, таких як Центробанк, може зіграти з економікою злий жарт.
Латиноамериканський гамбіт
Новий президент Аргентини сповідує скептицизм щодо традиційних торговельних партнерів, таких як Китай і Бразилія, виступаючи за зміцнення зв’язків зі Сполученими Штатами. В інтерв’ю для The Economist він висловив припущення, що у нього будуть складні стосунки з сусідами по регіону, адже сісти за стіл перемовин він зможе лише “з тими хто за свободу”:
“Я маю на увазі, у мене не було б проблем посидіти з Лакалле Поу (президент Уругваю – прим. ред.), у мене не виникло б проблем посидіти з президентом Парагваю, у мене не було б проблем посидіти з президентом Еквадору. Очевидно, у мене не було б проблем сісти з президентом Сполучених Штатів.”
Хав’єр Мілей
Сумнівно, що президентство Мілея розбалансує регіон в площині спільного бачення світових процесів, адже далеко не всі з перелічених Мілеєм лідерів сповідують схожі погляди. Більше того, його візія ролі Південної Америки в світі також разюче відрізняється від курсу попередників, які активно загравали з БРІКС та автократіями на кшталт Росії чи Китаю. Це характерно відрізняє його на тлі політичних еліт Глобального Півдня, які, як правило, надають перевагу нейтральній позиції в питанні російської агресії.
Зрештою, його політична афіліація так чи інакше тісно пов’язана з популізмом, що не дає гарантії виконання новим лідером Аргентини задекларованих цілей. Більше того, у Мілея можуть виникнути чималі проблеми в питанні законодавчого впровадження своїх рішень, адже баланс сил в законодавчій гілці влади – Палаті депутатів та Сенаті – залишається не на користь лібертаріанців.
Звісно, ще одним фактором є вплив віце-президента, що обирається в парі з президентом, але отримує посаду голови Сенату. До слова, другою особою в державі стане не менш контраверсійна “політична супутниця” Мілея – Вікторія Вільярруель. Вона позиціонує себе “першою віце-президентом – донькою ветерана війни Фолклендської” та прагне закрити музей, присвячений пам’яті жертв військової диктатури, яка управляла країною в 1976-83 роках.
Також в федеративній країні, якою за формою правління є Аргентина, вплив виконавчої влади суттєво обмежується місцевою владою і сентарами, що представляють свої провінції в вищій палаті парламенту.
Світова суперзірка
Доволі часто нестандартний політик не лише привертає підвищений інтерес до своєї персони, але й пересторогу або навіть острах з боку світової спільноти. Тим часом в РФ уже вирішили, що для них Аргентина втратила привабливість в плані потенційного здобуття підтримки на міжнародній арені. Підставою цьому слугували часті заяви Мілея про підтримку України та визнання Путіна диктатором.
Як наслідок, на ринку пропаганди Москва провела кампанію з дискредитації новообраного президента. Для прикладу, на RT вийшов матеріал, що прирівнює Мілея до фашиста. Класична кремлівська тактика: таврувати усіх невгодних фашистами.
_______
Будь-які зміни у зовнішній політиці Аргентини, особливо зближення із Заходом, матимуть опосередковані наслідки для геополітичного бекграунду російсько-української війни. Звісно на таких майданчиках як ООН Аргентина й так послідовно виступала і голосувала за резолюції, що вимагали від РФ виведення її військ задля встановлення миру (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/6). Проте саме прихід до влади такого неформатного політика як Мілей може вплинути на пожвавлення дискусії, щодо протидії диктаторським режимам, до якого з позиції новообраного президента країни відноситься і РФ.
Обрання в Аргентині людини-бензопили (бензопила слугувала символом передвиборчої кампанії Мілея) знаменує певний розрив країни з традиційним політичним істеблішментом. Хоча радикальна економічна програма Мілея створює ризики та невизначеність для країни, вона також представляє потенційнійні вигоди, якщо йому вдасться стабілізувати економіку. Зміцнення табору демократій на міжнародній арені є важливим сигналом резистентності світопорядку, заснованому на міжнародному праві, у протистоянні з ревізіоністськими режимами.
