Група українських науковців та громадських діячів виступили категорично проти втілення у життя приватного проєкту меморіального комплексу Бабин Яр. На їхню думку, створенням подібних проєктів має займатися виключно держава, а не приватні структури із країни агресора Росії. Науковці переконані, що цей приватний проєкт меморіалу – втілення російської культури та політики пам’яті.
Про це науковці та громадські діячі заявили під час пресбрифінгу в Прес-центрі Українського кризового медіа-центру.
Як розповів дисидент, колишній політв’язень, учасник Ініціативної групи “Першого грудня”, спів-президент Вааду України Йосиф Зісельс, пресконференція була присвячена події, яка відбудеться 27 січня – Міжнародному дню пам’яті Голокосту. За його словами, у багатьох людей світу Голокост асоціюється із Бабиним Яром. Із тим місцем, де у вересні 1941 року розпочалися масові розстріли єврейського населення Києва, а потім і не тільки єврейського. Бабин Яр став одним із символів Голокосту, поряд із Аушвіцом та іншими місцями на мапі Голокосту.
“Із 2015 року почався відлік українського проєкту комплексної меморіалізації пам’яті жертв Голокосту. А на початку 2016 року один колишній громадянин України сумновідомий олігарх Павло Фукс почав говорити від імені російських мільярдерів Фрідмана і Хана про те, що в них є ідея створити масштабний музей-меморіал Бабиного Яру. Таким чином майже одночасно виникли два проєкти – український проєкт комплексної меморіалізації Бабиного Яру та російський проєкт меморіалізації”, – розповів Йосиф Зісельс.
На його думку, протистояння двох проєктів почалося вже тоді. Експолітв’язень розповів, що ділянка, яку намагаються використати для будівництва приватного меморіалу за російським проєктом, майже повністю знаходиться на землі єврейського кладовища. А єврейська традиція категорично забороняє будівництво у межах навіть вже зруйнованих кладовищ. Окрім того, там будувати заборонено за українським законодавством.
Окрім того, на думку пана Зісельса, за російським проєктом стоєть певна пропагандистська провокаційна мета.
“У мене є великі підозри, що за цим проєктом стоїть Путін. У часи війни, коли він вбиває, гвалтує, грабує, анексує українські території він в цей же час дозволяє близьким до себе мільярдерам вкласти 100 млн доларів в країну проти якої він воює. Я вважаю, що у нього тут є якась підступна мета”, – переконаний дисидент.
За його словами, коли у 2017 році представили наратив російського проєкту меморіалізації, українські історики та представники громадянського суспільства його розкритикували. Він не відповідає українському погляду на Другу світову війну, Голокост і Бабин Яр.
“Ми маємо справу із зіткненням не просто двох проєктів, ми маємо справу із двома концептуально різними підходами. Один – український підхід. Це похідна української культури та політики пам’яті. Це український погляд на свою історію, а також на історію навколо України. Другий підхід виходить із російської культури та політики пам’яті. Більше із політики, ніж із культури. Із політики так званого “побєдобєсія”, – розповів Йосиф Зісельс.
Він переконаний, що цей приватний проєкт за російські гроші – це частина гібридної війни проти України.
“Така політика пам’яті українцям не подобається, тому ми протестуємо. Минулий рік відзначився значним загостренням конфлікту. Це пов’язано із тим, що художнім керівником російського проєкту призначили відомого російського кінорежисера Іллю Хржановського. Значна частина української культурної еліти звернула на це увагу і виступила проти. У квітні діячі культури підписалися під спільним листом проти призначення Хржановського. У травні також з’явився лист на підтримку українського проєкту меморіалізації.
Влада не звернула на цю ситуацію жодної уваги. Ці листи направили до Президента України, але відповідь від Офісу Президента була дуже формальною – вони просто відмахнулися від підписів 750 представників наукової та культурної еліти України. Потім в липні президент Зеленський підтримав російський проєкт. Українське наукове середовище та громадянське суспільство не може із цим примиритися. Це відверта капітуляція в політиці пам’яті, в культурі. Якщо ми віддаємо цей проєкт російській команді, то отримаємо об’єкт, який виходить із російської культури та політики пам’яті. І це дуже погано для України”.
Професор Інституту історії України НАНУ Олександр Лисенко, який є заступником голови Робочої групи по створенню Української концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, також переконаний, що створення меморіалу на об’єкті такого історичного масштабу, як Бабин Яр, має виключно держава.
“Це парадоксальна ситуація, яка винакла в сучасній Україні – коли існують два проєкти моморіалізації цього пам’яттєвого ландшафту із найвищим регістром трагічності. По-перше, це приватний російський проєкт, який здобув державну підтримку. Йдеться про особливе місце, місце, яке стало символом колективної трагедії, символом Голокосту в Україні. Але в Бабиному Яру були розстріляні не тільки київські євреї. Там за роки окупації полягли радянські військовополонені, представники українського самостійницького руху та учасники радянського руху опору. Тобто це місце колективної трагедії, а тому – місце колективної пам’яті”, – розповів Олександр Лисенко.
За його словами, у 2017 році Міністерство культури звернулося до Інституту історії України НАНУ з пропозицією створити українську концепцію комплексної меморіалізації Бабиного Яру. Була створена робоча група у складі 15 науковців – представників двох інститутів НАНУ, Музею історії Києва, Національного музею історії України у Другій світовій війні, Київського націоналіьного університету, Українського інституту національної пам’яті. Створення концепції Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру завершили на початку 2018 року. Її підтримала Музейна рада Міністерства культури і затвердила вчена рада Інституту історії України.
“Автори української концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру ставили собі за мету створити таку концепцію, яка б відображала інтереси української суверенної держави і української політичної нації.
Ця концепція передбачає створення меморіального комплексу у складі меморіального парку, музею та українського музею Голокосту. Український музей Голокосту покликаний інтегрувати Бабин Яр до іншого виміру – загальноєвропейської трагедії нацистського геноциду єврейського народу з акцентованою увагою до події на українських землях, має представити українську візію Голокосту та українську історичну пам’ять про нього.
Цю концепцію ми презентували за участі міністра культури у лютому 2019 року. У травні цю концепцію затвердила вчена рада Інституту історії, а в квітні – вчена рада Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”, – розповів Професор Інституту історії України НАНУ.
За його словами, ця концепція пройшла експертизу понад 20 провідних фахівців з усього світу, а також була перекладена англійською.
“Розроблена українська концепція ґрунтується на кількох ключових засадах. Перше – контрольний пакет акцій на меморіалізацію Бабиного Яру має належати не громадським об’єднанням чи корпоративним гравцям і приватним проєктам, а державі Україна. Друге – меморіалізація цього місця пам’яті повинна мати інклюзивний характер, сприяти припиненню війн пам’яті і консолідації української політичної нації, що зовсім не означає применшення трагедії Голокосту. Третє – на території меморіалу не можуть будуватися капітальні споруди”, – підсумував Олександр Лисенко.
Історикиня Київського національного університету д-р Катерина Кобченко також переконана, що ініціаторами створення меморіалу в Бабиному Яру мають бути державні інституції.
“Але держава просто ігнорує науковців, яким попередньо дали завдання розробити проєкт та його реалізовувати. Держава ігнорує сам проєкт і офіційні звернення від науковців. Постає питання, де наша держава, чи є у нас системна політика національної пам’яті та меморіалізації місць масштабу Бабиного Яру.
Держава віддала повністю ініціативу в руки приватної організації та фактично відмовилася від важелів контролю. Це перевертання з ніг на голови здорового принципу. Саме держава має запрошувати фахівців, залучати меценатів і спіпрацювати на партетних засадах, а не бути статистом в приватному проєкті”, – наголосила Катерина Кобченко.
Ректор Відкритого православного університету Георгій Коваленко розповів, що на його думку, меморіал в такому місці, як Бабин Яр має бути спільним місцем молитви для різних вір та конфесій, а не ідеологічним об’єктом.
“Ми зараз маємо конфлікт радянського, яке уособлює Росія, і українського цивілізованого світового, європейського способів вшанування. З одного боку ми бачимо “побєдобєсіє” та ідеологію замість пам’яті, примирення і молитви. А з іншого боку ми бачимо загальнолюдське. Модератором цієї ситуації має виступати українська держава. І результатом має бути примирення”, – розповів Георгій Коваленко.
