У пресцентрі УКМЦ презентували книжку “Різдвяний співаник”, що містить 30 українських колядок та щедрівок із різних куточків України.
Автори проєкту розповіли про зародження ідеї видання такої книги та окреслили надзвичайно важливу роль колядок та щедрівок у збереженні та відродженні національної свідомості українців.
Як поділився кандидат історичних наук, заступник головного редактора журналу “Локальна історія” Юрій Пуківський, ідея створення такого видання у команди виникла доволі давно.
“Діяльність нашого проєкту починался із польових усно-історичних досліджень, етнографічних записів, які ми проводили у віддалених селах та містечках Галичини. Крім тих записів на яких зосереджувалося наше дослідження (усна істрія 20 століття, 2 світова війна, радянські репресії, які були у центрі дослілджень), ми також фіксували окремі фрагменти фольклору, і нас дивувало, що інколи ми могли почути дуже унікальні “перлинки”, які зберігалися серед носіїв народної традиції”.
Тому, за словами історика, у них нагромадився великий пласт фольклорних записів, і поволі прийшла ідея видати їх окремою книгою.
“Ми хотіли поєднати такий підхід: видати цей “Різдвяний співаник” на науково вивіреному рівні, але водночас у дуже доступній формі донести нашу колядкову щедрівкову традицію, і показати широку палітру наших самобутніх творів, які зберережені в тому чи іншому регіоні. Основна ідея цього співаника була в тому, щоб зробити його загальноукраїнським стосовно географії та часу походження тої чи іншої колядки, від найдавінших дохристиянських, які мають тисячолітню історію, до тих, які створені у 20 ст. внаслідок національно-визвольної боротьби 1917-23 рр., а також боротьби УПА, й завершуючи колядками, які створюються зараз”, – розповів про мету команди Юрій Пуківський.
За його словами, видання знайшло свого вдячного читача:
“Це вже другий тираж, який ми надрукували, він знайшов свого читача. Хороше поєднання, що у виданні представлена і текстова версія твору, і також є QR-коди, за допомогою яких можна послухати ці унікальні записи у виконанні носіїв фольклору, та у професійному виконанні. Ми залучили львівський гурт Курбаса, який виконав частину цих творів у сучасному аранжуванні”.
Ярослава Музиченко, етнологиня, журналістка, музейний педагог, наукова співробітниця Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” розповіла, що в колядках відображаються усі етапи історії України.
“У книжці є і дохристиянський стародавній міфологічний етап про створення світу, і представлені княжий етап, козацький, часи відродження, УПА, навіть колядка про Степана Бандеру і аж до сьогоднішнього часу – колядка Там во Бахмуті”.
За її словами, дохристиянська традиція колядок славила господарів, їхню працю, тому за це дуже зачепилася радянська влада, і почала використовувати ці колядки та щедрівки для пропаганди. Навіть Новий рік назвали святом праці.
Також етнологиня зазначила, що стародавні колядки несуть нам цінності родини, праці, людини, як ідеалу. Християнська мораль не суперечить цьому, вона теж ставить людину, як велику цінність.
За словами Ярослави Музиченко, більшість колядок у книзі – суто українські. Лише три чи чотири пов’язані зі співжиттям з поляками, а одна колядка була створена в Польщі і переклалася українською.
“Одна із найдавінших наших міфологічниї колядок, які збереглися тільки в Україні – “Ой як же було ізпрежди віка”. Мені невідомо, скільки їй тисяч років, для цього треба провести велику командну роботу із лінгвістами, археологами, етнологами та істориками”, – розповіла науковиця про найдавнішу українську колядку.
Ярослава Музиченко зізналася, що кожна із 30-ти колядок стала для неї відкриттям, і дуже великою любов’ю.
“Я думала, що я знаю дуже багато про колядки, на пам’ять знаю понад 70, постійно всіх навчаю колядок. Але оцей контекст їхнього створення, деякі автори, увесь історичний пласт, який відображений у колядках, це стало для мене відкриттям. Я хочу, щоб це стало відкриттям для багатьох людей, які придбають цей співаночок і теж дізнаються про цю нашу глибинну спадщину”.
