Темі становлення українського конституціоналізму було присвячено зустріч експертів в Українському кризовому медіа-центрі. Були розглянуті витоки цього процесу, згадані обставини прийняття основного закону країни та обговорено виклики, які доведеться долати з огляду на перспективу.
Про історичне значення постаті Пилипа Орлика – автора першої Конституції України розповіла професорка Варшавського університету, літературознавиця, докторка філологічних наук Валентина Соболь.
Вона нагадала, що цей документ з’явився у 1710 році. Американська конституція лише у 1787-му, французька – у 1789-му.
«Людські якості нашого геніального автора першої конституції показують нам, що перейнявшись всім цим, мусимо шанувати і утвердити і себе як славний великий народ, – підкреслила Валентина Соболь. – У листі до Папи Римського він просив врятувати Україну перед небезпекою, бо Росія дуже небезпечна. Він не втомлювався повторювати, що Росії ніколи ні в якому разі не можна вірити. Не можна не захоплюватися тим, що Орлик це побачив на століття вперед».
Якщо говорити про історичну спадщину українського конституціоналізму, то зрозуміло, що вона має свої початки від Руської правди і Конституції Пилипа Орлика. Таку думку висловив народний депутат України I, II, III скликань, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Василь Костицький.
«Ті ідеї, які стосувались облаштування влади, її поділу на законодавчу, виконавчу, судову, присутні в Орлика. Ми це враховували і написали в преамбулі Конституції. Брали до уваги і Універсали Української народної республіки, і досягнення світового конституціоналізму», – додав він.
Зі слів науковця, очікування прийняття Конституції було загальнонародним. Майже усі кандидати в депутати на виборах 1994 року обіцяли, що вона буде прийнята. Втім, він зазначив, що Конституція писалася не поспіхом. Робота над нею почалася у 1991 році. Конституційна комісія підготувала концепцію, потім створили нову комісію. Зрештою, підготовлений нею текст був внесений до Верховної ради, і тільки у 1995 році силами тимчасової спеціальної комісії розпочалася робота нал проєктом Конституції України.
«Венеційська комісія, яка у вересні 1996 року розглядала щойно ухвалену українську Конституцію, назвала її одним з найкращих досягнень сучасної політико-правової думки. Водночас, у висновках було вказано, що не вдалося впорядкувати проблеми місцевого самоврядування і співвідношення гілок влади, і Україна буде мати з цим проблеми. І як у в воду дивилися», – зауважив Василь Костицький.
Ще один учасник тих подій – народний депутат України 2-го скликання, міністр транспорту України 1992-1994, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорській Республіці, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Словенія Орест Климпуш відзначив: «Історія української Конституції характеризується тим, що була зроблена безліч спроб її перегляду. Кожний, хто приходив до влади, хотів це зробити. І сьогодні я відмічаю важливість того, що тоді ми прийняли рішення про неможливість зміни конституційних положень у воєнний час».
Він спростував поширений вислів про те, що Конституція України була прийнята за одну ніч.
«Це зовсім не так, – уточнив Орест Климпуш. – Вже 2 червня цей варіант в нас було прийняте у першому читанні. Далі протягом майже місяця президент країни, його служби робили все для того, щоб винести проєкт Конституції на референдум. У такому разі винесли б зовсім інший варіант з іншими акцентами. Однак, ми зробили дуже велику організаційну роботу щоб це подолати».
