Інформаційна складова вже тривалий час є невід’ємною частиною сучасних конфліктів. Україна завжди була об’єктом масованих інформаційних атак з боку росії, спрямованих на створення та закріплення пропагандистських міфів. Одним із найяскравіших прикладів є міфи про Крим. Дискусія «Як послабити дію промосковських міфів про Крим», проведена Українським кризовим медіацентром, висвітлила механізми створення таких міфів, їхні наслідки та можливі способи протидії.
Під час обговорення відбулася презентація відео «Справжня історія Криму. Чому Росія століттями намагається забрати Півострів?», створеного за результатами дослідження «Міфи та наративи російської пропаганди, які руйнують українську ідентичність на півдні та сході України. Спростування та викриття». Дослідження було здійснене фахівцями УКМЦ на основі опитування істориків, краєзнавців, журналістів, бібліотекарів та громадських активістів в цільових регіонах проєкту.
Захід відбувся у межах проєкту «Зміцнення інформаційної стійкості в Україні» в партнерстві з International Practitioners` Partnership Network (Естонія) за підтримки Європейського Союзу.
Міфи найкраще поширюються там, де немає інформації
Перші міста – грецькі колонії були збудовані в Криму ще до нашої ери. У ІХ столітті на півострові проживала громада русів, яка відвідувала церкву й богослужіння.
Відомо, що руська – це мова Русі, але ніяк не Росії. Сама ж Московія на той час ще навіть не існувала. У цьому ж столітті великий київський князь Святослав звільнив Крим від хозарського управління та збудував там фортецю Тмуторокань. У ХV столітті було створене Кримське ханство під протекторатом Османської імперії, а московити починають сплачувати йому величезну данину. Ці та інші факти лягли в основу відеофільму «Справжня історія Криму. Чому Росія століттями намагається забрати півострів», який став результатом спеціального дослідження УКМЦ.
Більшість міфів, створених росіянами про Крим, стосуються імперського періоду, коли півострів був ними фактично захоплений. Також поширені наративи про те, що до приходу росіян на півострові нічого й нікого не було.
Як зазначив керівник відділу інформаційного забезпечення Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим Євген Бондаренко, сьогодні потрібно виокремлювати міфи, які створює російська пропаганда, нав’язуючи хибну мітологію, і водночас розуміти відсутність у широкого загалу інформації про історичні аспекти розвитку Кримського півострова.
– Адже інформаційний простір працює саме так: найбільш приживається якась інформація там, де іншої просто немає, – пояснив посадовець. – Ми дуже часто переоцінюємо російську пропаганду, вважаючи, що вони вигадують міфи, а насправді це часто недостатня наша робота в тій чи іншій площині. Я люблю наводити приклад 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення. Ми тоді активно відслідковували зміни в наративах, ставленні суспільства до теми Криму, й простежили цікаву тенденцію. Люди дуже емоційно реагували на акції спротиву в Херсоні, Мелітополі та інших містах, які потрапили в окупацію, та запитували: а де був Крим у 2014 році? І тоді ми показували протести на півострові в березні-квітні 2014-ого, які відбувалися доти, доки росіяни не почали застосовувати свої улюблені технології викрадання громадських активістів, затримання людей, погроз тощо. І здавалося би, це вже новітня історія України, яка відбулася всього лише десятиліття тому. Але якщо зараз запитати, чи знає хтось про Решата Аметова – першого цивільного, закатованого Росією за те, що він вийшов з одиночним пікетом 3 березня 2014 року на площу в Сімферополі, то побачимо, що про нього майже ніхто не знає.
Мало хто з українців знає й імена військовослужбовців, котрих вбили росіяни в Криму на початку свого вторгнення. І тому завдання влади та громадських активістів – регулярно виходити в комунікацію і трансформувати наративи, переконаний Євген Бондаренко.
Відділ інформаційного забезпечення Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим з 2022 року активно досліджує ті чи інші міфи про півострів і розвінчує їх спільно з Інститутом національної пам’яті. Наприклад, чому насправді почалася Кримська війна, чи з якою метою Російська імперія анексувала Кримське ханство. Адже це ті речі, які нашому суспільству теж потрібно знати. І тільки за останній рік такої роботи вдалося створити близько 40 тематичних публікацій.
– Але разом з тим ми помітили іншу площину, яку теж потрібно інформаційно закривати, – додав Євген Бондаренко. – Це інтеграція національної пам’яті Кримського півострова в загальноукраїнську національну пам’ять. Бо як працювали радянські науковці? Їм передавали нормативи, що потрібно вписувати в історію, а що ні. І якщо дослідити підручники та загалом логіку української історії, то Крим з неї інколи випадає на пару століть, а потім знову з’являється. Що з ним відбувалося у цей період – багато фактів приховані. Тому й потрібні якісні історичні наукові дослідження. І нинішнім молодим історикам теж потрібно критично переосмислити всі наукові праці, які були зроблені раніше, в тому числі в радянську епоху.
Таких відеопродуктів, як презентований відеоролик, має стати більше і вони повинні переходити в масову культуру. Адже Крим є частиною Півдня, але українці часто виокремлюють півострів як окрему територію. Таким чином створюється хибне уявлення, що до Перекопу існує одна реальність, а за ним – зовсім інша.
– Тільки 9% опитаних українців, згідно з проведеного нами дослідження, впевнені, що мають достатні знання про Кримський півострів. Тобто, суспільство визнає, що дуже мало знає про цю територію, а отже в такій ситуації дуже легко просувати наративи та хибні уявлення, – резюмував посадовець.
Хоча всі ці 11 років український спротив у Криму не зупинявся, про це мало розповідають в нашому інформаційному просторі. Експерти визнають, що потрібно створювати більше фільмів, книг та іншої тематичної продукції, щоби взаємодіяти із суспільством і доносити йому факти й правду про нашу тимчасово окуповану територію. Важливо й на міжнародній арені комунікувати та доносити справжні причини окупації Криму – для створення мілітарного плацдарму з метою агресії в Чорноморському регіоні.
Наративи використовуються окупантами як ідеологічна зброя
Російська пропаганда, на жаль, дуже добре працює. Про це зазначила журналістка інформаційної агенції «Кримські новини/Qırım media» Наджиє Аметова. Коли вона переїхала до Києва, то зустрічала українців, котрі повторювали міфи і наративи, які багато років поширювала росія. Один із них про те, що Крим подарував Україні Хрущов, а до того півострів завжди був російським. Журналістці доводилося пояснювати про існування Кримського ханства, про першу анексію 1783 року та інші маловідомі факти.
– Що відбувається сьогодні на окупованих територіях? Росіяни спалюють книжки, підручники, знищують історичні артефакти. Все це робилося і в Криму. І це потрібно розповідати суспільству, бо риторика росіян і їхні методи не змінюються століттями, – сказала Наджиє Аметова.
За її словами, до анексії Криму в підручниках історії України було дуже мало сторінок про кримсько-татарське життя та про депортацію цього народу з рідних земель. Чи з того часу стало більше цієї інформації в шкільній освіті? Можливо, так, але її все одно недостатньо. Опитуючи людей на вулицях Києва, журналістка часто розчарована відповідями.
За день до повномасштабного вторгнення Кабінетом Міністрів України була прийнята стратегія розвитку кримсько-татарської мови, і це мало стати поштовхом для того, щоби про цей народ, про його сумну історію, культуру та звичаї українці знали більше.
– Бо в нас немає іншого вибору. Або ми навчимося вивчати одне одного й жити разом, або ми знову підпадемо під негативний вплив росії, – пояснює журналістка.
– Багато хто може зауважити, що під час війни не варто вкладати кошти в інформаційний продукт, а спрямовувати їх лише на потреби фронту. Але потрібно розуміти, що росія якраз вкладає величезний ресурс у свою пропаганду й теж використовує її як зброю, тільки ідеологічну.
Українських школярів майже нічого не вчать про історію Криму. Такими заходами, як створення просвітницьких відеофільмів, повинні опікуватися сьогодні Міністерство культури і стратегічних комунікацій, Міністерство освіти і науки та інші державні інституції. Про це сказав представник Крайової Ради Українців Криму, журналіст, громадський діяч Андрій Щекун.
– Можна багато говорити про те, що в нинішній час може не бути ресурсів для такої діяльності, але ж бачимо, що на міністерські цілі коштів вистачає, – уточнив
він.
– Окрім того, в нас є досить потужні партнери, є «Кримська платформа», і з цим ресурсом потрібно працювати й залучати до нашої спільної боротьби за деокупацію Криму.
Для самого Андрія Щекуна як людини, котра народилася в Радянському союзі, а потім з 1993 року жила в Криму й бачила всі трансформації на власні очі, чула наративи, які росія поширювала на півострові ще задовго до його окупації, очевидно, що Україна цьому слабко протидіяла. Тобто, не перешкоджала, не формувала свою позицію, не чула кримських татар і українців, що мешкали в Криму і намагалися своїми діями створити окрему історію півострова у складі України, яка би відповідала дійсності.
– На жаль, висновків не було зроблено, й сьогодні ми знову бачимо прогалину в цьому питанні, – зазначив експерт. – Візьмемо шкільні підручники, за якими сьогодні вчаться учні українських шкіл: у них практично немає інформації про Крим та його історію, окрім загальних фраз. Тому Міністерству освіти та науки України потрібно звернути увагу на те, що українці повинні змалку через більш ширші знання відчувати Крим і його значення для нашої держави, особливо із врахуванням контексту нинішньої війни.
Чому росія активно продукує міфи про Крим? Бо в неї немає своєї справжньої історії. Тому ми повинні формувати свою правдиву інформацію разом із кримськими татарами, іншими корінними народами й етнічними українцями, які теж мають свою історію в Криму. За словами Андрія Щекуна, коли росія депортувала з півострова кримських татар, вона потрапила у свою ж пастку, бо на місці не залишилося нікого, хто міг би там господарювати. Й відтоді Крим почав занепадати економічно. Росіяни, яких заселили з росії на півостріві, бунтували і питали Хрущова, куди він їх заслав.
– Ось про що потрібно розповідати, бо такі факти практично ніхто не знає. І рішення про передачу Україні півострова було прийняте радянським лідером природньо, адже було зрозуміло, що тільки вона економічно витягне Крим, – пояснює громадський діяч. – Але вони так і не зрозуміли, що для процвітання півострова потрібно туди повернути його справжній народ. І тільки Україна, здобувши незалежність, взяла на себе цей політичний обов’язок і дала можливість кримським татарам повернутися на рідну землю. Це факти, яких росія боїться, і їх потрібно озвучувати й доносити в маси.
Учасники обговорення також дійшли висновку, що росія ніколи сама не визнає, що вона знищувала кримсько-татарський народ, так само, як вона зараз знищує українську ідентичність в Криму. Тому нашим державним і виконавчим органам влади потрібно якнайшвидше переглянути політику освітніх програм, починаючи з дитячих установ, для переосмислення російської міфологізації та вивчення правдивої української історії вже сьогодні.
