«Те, що люди з ПТСР небезпечні – це абсолютна єрунда. Така людина хоче бути там, де їй безпечно, де безпечні люди поруч. І часом це родина або близькі друзі. І абсолютно не правда те, що люди небезпечні. Вони потребують нашої поваги і підтримки. Люди, почуйте це, просто я вас благаю», – з цим закликом до українців звернулась директорка директорка Центру психічного здоров’я та реабілітації “Лісова поляна” Ксенія Возніцина.
У спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру «Кава з Трощинською» вона поділилась думками про те, як мала б виглядати ідеальна реабілітація військового і яка реальність, що кажуть нові дослідження про ПТСР та легку черепно-мозкову травму.
Американська система психологічної реабілітації військових, на яку спираються у світі, розрахована на повернення з полону 6 тисяч людей. Сьогодні в Україні це зовсім інші цифри, і зовсім інші виклики.
«Лісова поляна» практикує свій метод роботи, яка ведеться у трьох блоках. Перший – все, що стосується військової психотравми. Другий – легка черепно-мозкова контузія. Третій –робота з людьми, які пережили полони тортури.
«За останні півтора роки ми прийняли більше півтори тисячі. Це великий пласт людей, за якими можна спостерігати, де працює, де не працює, як треба робити. Дуже специфічно випрацьовується стан людини за ці роки полону. Особливо за такої тривалого. Ми дивуємося, що по здоров’ю це можуть бути умовно невеликі проблеми. Але, звісно, от такий стан психіки, недовіри до суспільства загального, зміни взагалі парадигми, як людина сприймає світ – от цьому би треба приділити увагу», – вважає Ксенія Возніцина.
Ведуча звернула увагу на зміни у настроях суспільства по відношенню до військових.
«Хтось не там служив, не там воював, хтось не загинув, дозволяють собі люди казати, і цього всього є надзвичайно багато. І це не боти. Це дуже багато людей, які є серед нас. Що з цим робити?», – запитала Тетяна Трощинська.
У «Лісовій поляні» чітко усвідомлюють, що їх допомога – це тільки частка, коли можна людині надати допомогу в складному стані, стабілізувати, надати навички, які він понесе з собою в життя. Бо ці всі стани психологічної бойової травми не одномісячні і річні навіть. Люди будуть це переносити багато років.
«Без підтримки суспільства вся наша робота піде, як говориться, в трубу. І від цього болить. Ми даємо територію гідності, територію поваги до людей, створюємо мікросоціум, а вони повертаються назад. І в цих умовах і медіа і просто в соціальних мережах треба продовжувати навалювати про цінність людей, які нас захищають. Говорити всіма способами», – наголосила гостя.
Щодо сфери психічного здоров’я, пов’язаного з війною, вона бачить два напрямки, які потребують посилення у перспективі.
«По-перше, це розвиток допомоги в громадах і більша обізнаність громад про стани психіки. Бо на передній план виходять люди з ампутаціями, люди на колісних кріслах, з різними фізичними травмами. Це прекрасно, що про це дбають і про безбар’єрність, але є безбар’єрність ще психічна, і про це треба більше працювати з цим. А друге, коли ми говоримо про спеціалізовану допомогу, я мрію, щоб психіатричні стаціонари ставали до цих людей з абсолютно іншого боку, підходу, з іншими поглядами на травму військову. І якщо вже потребується допомога саме стаціонарна, вона має бути гідною тих людей, які нас захищають», – підкреслила Ксенія Возніцина.
Центр «Лісова поляна» — державний заклад управління МОЗ, який є першим в Україні медичним центром зі спеціалізацією на лікуванні психотравми, наслідків легкої черепно-мозкової травми (посткомоційного синдрому), а також допомозі особам, які пережили полон та тортури.
Команда центру працює з 2014 року з травмами війни та має великий практичний досвід у наданні послуг, розбудові мережі допомоги для згаданих категорій осіб.
