Автор: Антон Хімяк, аналітик УКМЦ/HWAG

Несподівана операція ЗСУ вкотре спростувала міф про військову потугу Москви. Український наступ продемонстрував всьому світу неспроможність кремлівського режиму захистити власні міжнародно визнані території. 

Офензива українського війська в Курській області РФ застала російську пропагандистську машину зненацька. Розгубленість медіаобслуги кремлівського режиму трапляється щоразу, коли Москва отримує “по зубах” на полі бою. 

Втім пропагандистська машина Росії поволі оговтується. Головна мета кремлівських глашатаїв – применшити масштаб військового фіаско та зберегти переконання російського народонаселення, що противника зупинено і все “йде за планом”.

В цьому матеріалі ми розглянемо наскільки різняться настрої та наративи, що поширюються російськими пропагандистами які висновки можна зробити з їхніх заяв.

Успішна офензива

Станом на 21 серпня, українські сили  контролюють районний центр місто Суджа та десятки сіл в прикордонні Курської області – загалом понад 1200 квадратних кілометрів. Протягом тижня ЗСУ захопили майже стільки ж російських земель, скільки Москва в Україні протягом останніх семи місяців. 

Попри обмеженість офіційної інформації, можемо припустити, що перенесення бойових дій на територію ворога має на меті відволікання резервів російського окупаційного контингенту  з найбільш загрожуваних ділянок фронту. Також, операція спрямована на покращення переговорної позиції України, зокрема у питаннях обміну військовополоненими. 

За оцінкою військових спостерігачів, російське командування уже розпочало “перекидання” з’єднань на Курщину з напрямків, на яких наступ Москви буксує. Утримуючи російську територію, навіть невеликий клаптик в масштабах всієї Росії, Україна змушує Москву в авральному режимі реагувати на вразливості перед можливістю нових проривів на її територію в найбільш неочікуваних місцях.   

Одночасно Курська операція ЗСУ спрямована на порушення логістики російського угруповання військ, яке оперує в Харківський області. При цьому важливо зауважити, що російські війська продовжують, хоч і повільно та величезними втратами, все ж просуватись вперед на Донбасі, зокрема у напрямку Покровська.

Також важливим результатом успішних дій ЗСУ стало захоплення сотень російських військовополонених, переважно солдат-строковиків. Дана обставина є вкрай болючою для влади Росії через аналогії з Першою Чеченською війною, коли інформація про жертви серед 18-річних строковиків сколихнула російську спільноту і стала причиною формування   руху солдатських матерів. Нині, попри системне закручування гайок, Кремль побоюється рецидиву будь-яких проявів нелояльності з боку “глибинного народу”, який може оформитись в стійкий антивоєнний рух. Тому факт полону строковиків російський офіціоз згадує вкрай неохоче, фактично дана тема замовчується на федеральних ЗМІ.  

Системні збої Росії

Розгубленість перших днів курської операції ЗСУ в російських медіа обумовила справжній хаос в інтерпретації та подачі інформації для внутрішньоросійьского споживача. Це проявилось в постійних суперечностях між повідомленнями різних гілок російської пропаганди.

Прикладом такої суперечності є питання контролю над містом Суджа. Сітка телеграм каналів під егідою відомого пропагандиста Владіміра Соловйова просувала повідомлення командира підрозділу “Ахмат” Апті Алаудінова про те, що “ЗСУ не контролюють Суджу”. Проте серед Z-блогерів, які попри підтримку війни подекуди дозволяють обмежену критику Міноборони РФ та нижчих ланок вертикалі російської влади, звинуватили Алаудінова у брехні. 

Саме “незалежні” Z-блогери та воєнкори, що не належать до піар-мережі Міноборони РФ, стали авангардом критики російського військового командування. Зокрема Юрій Подоляка писав: “Ситуація погіршується… ми маємо справу з операцією відволікання уваги від чогось серйознішого. І це мене вже починає турбувати”. Інший анонімний телеграм-канал “Два майора” також наголошував на необхідності додаткової уваги до ситуації довкола прориву російського кордону: “Вторгнення ЗСУ до Курської області стало страшним холодним душем для багатьох. Боятися не треба. Потрібно об’єктивно оцінювати обстановку, не брехати нагору та не обманювати народ”. Відповідні заяви спрямовані на конкретних діячів російського Міноборони та Генштабу і певною мірою відображають спроби перекласти відповідальність на “сусідню” кремлівську вежу. 

Втім навіть попри дозовану критику військового командування в Телеграмі, роспропаганда зберігає монолітність довкола ідеї мобілізації народонаселення для продовження війни “до перемоги”. 

Інформаційна оборона Курщини

Демонстрація вразливості російського кордону зруйнувала консенсус Кремля з російським народонаселенням про те, що бойові дії не прийдуть на “стару” територію Росії. Евакуація понад 132 тисяч людей з Курської та Бєлгородської областей підкреслює серйозність ситуації.  

Президент Росії Володимир Путін назвав вторгнення України “провокацією” і “спробою дестабілізувати” прикордонні регіони. Контрольовані державою засоби масової інформації здебільшого дотримувалися цієї лінії, применшуючи мастаб просувнння ЗСУ на Курщині  та запевняючи, що Україна “дорого заплатить за віроломний напад”.

Щоб зберегти підтримку громадськості, російські ЗМІ отримали вказівку уникати опису вторгнення як «нового фронту» у війні та утримуватися від згадок про його близькість до Курської АЕС. Натомість їм було наказано зосередитися на гуманітарній складовій: виплатах постраждалим цивільним, історіях переселенців, акціях донорства крові тощо.

Після того, як початкова криза трішки стихла російські пропагандисти повернулись до більш звичної адженди. Для прикладу, російський телеграм-канал “Цифрова армія Росії”, що координує діяльність російських ботоферм, пропонував своїм учасникам поширювати тези, в яких стверджується про начебто крах планів операції ЗСУ на Курщині. Згідно із завданням, це повідомлення необхідно було поширювати разом з картинкою, що ілюструвала нещодавні успіхи просування РФ на Покровському напрямку. Подібні деморалізаційні повідомлення превалювали і в інших російських ресурсах, що спрямовують свою діяльність на українського споживача. “Наше джерело повідомляє, що родичі відправлених до Курської області солдатів ЗСУ незадоволені тим, що їх чоловіків/синів фактично кинули на смерть без права на життя” – стверджує анонімний телеграм канал “Лєгітімний”. 

Для поширення подібних наративів РФ часто маніпулює заявами західних експертів з метою применшення міжнародної підтримки України. Для прикладу, російська пропагандистка Юлія Вітязєва та деякі інші проросійські ресурси поширювали уривок інтервʼю з німецьким аналітиком Карлом Масалою. Кремлівські ресурси виокремили і просували частину, де серед сценаріїв розвитку подій, експерт вказує найгіршим варіантом капітуляцію України. Про те, що “хорошим сценарієм” експерт  вважає падіння режиму Путіна пропагандисти вирішили промовчати.

Звісно серед російських наративів були і класичні заяви про атаки на мирне населення та релігійні споруди: “Атака ЗСУ на Курську область вкотре показала, що київський режим не має нічого святого. І я зараз говорю не лише про стрілянину по мирних жителях, але й навіть по «швидкій допомозі»”, – заявила топ-функціонер «Газпром-медіа» Тіна Канделакі. Заступник міністра закордонних справ Грігорій Карасін в свою чергу зазначив, що: “Зухвале масоване вторгнення ЗСУ до Курської області оголило кровожерливу суть нинішнього режиму в Києві. Зрозуміло, чого досягає цією провокацією Зеленський. Йому зараз надзвичайно важливо показати західним господарям власну дієздатність”. Відсутність субʼєктості України на міжнародній арені – один з улюблених наративів російської пропаганди.

Також для прокремлівські журналісти на кшталт Армена Гаспаряна активно поширювали фейк про включення Суджанського району в склад Сумської області. Українські організації, що займаються моніторингом медіа одразу повідомили про фейковість цього документу. Схоже, що російські медіа таким чином хотіли віддзеркалити свої власні злочини проти України (включення тимчасово окупованих територій в склад РФ за результатами сфальсифікованого референдуму).

____________________________

Українська операція на Курщині поставила під сумнів наратив Кремля про те, що все йде за планом і Путін може захистити російських громадян від зовнішніх загроз. Це призвело до зміни громадської думки. Хоча рейтинг схвалення Путіна спочатку зріс після вторгнення в Україну, останні опитування демонструють ріст бажання переговорів серед пересічних росіян. Липневе опитування показало, що 58% росіян хотіли б почати переговори з Україною, у порівнянні з 34%, які підтримували продовження війни. Ця зміна відображає зростаючу втому від війни серед російського населення.

Російська пропаганда намагається применшити значення курської офензиви України, представивши її як незначну провокацію та фокусуючись на історіях про стійкість російських оборонців. Цей наратив має на меті зберегти громадську підтримку та замаскувати вразливі місця, виявлені у розвідці.