Лановецька громада Тернопільської області: про війну, історію, розвиток та підтримку партнерів

«Там хлопці боронять, ми маємо тут робити роботу», – вважають у Лановецькій громаді Тернопільської області. Громада намагається продовжувати свій розвиток, незважаючи ні на що. А ще допомагає тим, чиє життя зруйнувала війна – із лютого 2022 тут знайшли прихисток понад 3000 людей із різних куточків України.

Про пріоритети розвитку Лановецької громади, чому історія важлива та як громаді вдається знаходити можливості для розвитку – читайте у матеріалі.

«Хто ми без історії?»

Лановецька громада Тернопільської області об’єдналася у 2016 році. Тоді ж – взялася за дослідження власної історії та створення айдентики. 

Тільки після об’єднання у громади з’явився власний герб. За словами голови громади Романа Казновецького він об’єднує минуле, теперішнє та майбутнє. Яскравий червоний фон – колір історичної Волині. Сонце символізує знання, багатство і добробут. А брама  – духовне життя міста, відродження, стійкість, героїзм, силу захисників, справедливість і мудрість. На щиті розташований і герб засновників міста Єловицьких, як символ традицій і культурної спадщини.

«Хто ми без історії? Важливо розуміти свою історію – справжню, невигадану, не нав’язану кимось. Тоді ми будемо розуміти, як нашій громаді розвиватися і куди рухатися», – говорить Роман Казновецький, голова Лановецької громади Тернопільської області.  

Айдентику громади можна побачити не тільки по місту, у дизайні нових просторів, на інформаційних презентаціях, а і на сувенірній продукції, яку громада замовляє для підтримання власного бренду.

Пропагувати місцеву історію та культуру продовжили і в нових проєктах громади. Наприклад, в одному із проєктів, реалізованих за сприяння Програми USAID DOBRE – Культурному центрі Єловицьких. Він названий на честь засновників міста, а його стилістика повністю відповідає брендбуку громади. Культурний центр Єловицьких – це молодіжний простір, який слугує громаді платформою для концертів, кінопереглядів, тренінгів, презентацій книг, інших культурних подій. До речі, Лановецький центр Єловицьких увійшов у десятку кращих молодіжних центрів України.

Разом із партнерами

Співпрацювати із Програмою USAID DOBRE Лановецька громада почала у 2018 році – після відбору третьої когорти. Роман Казновецький говорить, що громада прагнула стати партнером Програми, адже чула про неї від сусідів, які вже на той час досягали успіхів.

«У рамках Програми USAID DOBRE ми пройшли багато навчань на важливі для нас теми: медійність, комунікації, робота колективу, гендерний напрямок, багато всього іншого. Разом втілили багато проєктів. Наприклад, на початку співпраці ми готували стратегію. Одним із пріоритетів було вивезення твердих побутових відходів – опитування показало, що люди того хотіли. І разом із партнерами ми це зробили».

Сьогодні частина приватних домогосподарств громади уже забезпечені сміттєвими контейнерами та успішно користуються новою системою надання послуги. Контейнери встановили і у громадських місцях.

Співпраця продовжується рядом інших проєктів. На території набережної ставу облаштували молодіжний інклюзивний майданчик «Твій безмежний простір». Тут є спеціальні зони для ігор, наземні батути, інклюзивні гойдалки тощо.

А ще у Ланівцях облаштували підприємницький коворкінг-простір, аби розширити можливості інформаційно-консультативного пункту для бізнесу. У рамках проєкту вже створили студію для фото- та відеозйомки. А також за сприяння Програми USAID DOBRE закупили сучасну техніку та обладнання. У сусідніх приміщеннях готують до ремонту кімнати, де планують створити конференц-зал та робочі місця для підприємців.

«Ми спрацювали дружно» 

У стабільний розвиток Лановецької громади втрутилася повномасштабна війна. Лановецька громада оперативно порахувала, скільки будинків може запропонувати для поселення людей та в яких комунальних закладах можуть розселити тимчасово. 

«Наша міська рада працювала у штатному режимі. Ми налагодили співпрацю із підприємцями, місцевим готелем. У телефонному режимі ми координували всіх, хто приїздив та розселяли, де могли. У нас був облік будинків та садочків, куди можна було поселити людей. Ми спрацювали дружно завдяки хорошій, спрацьованій команді – кожен знав свою роботу і виконував її».

Для забезпечення їжею активізувався волонтерський рух. По старостинських округах збиралися люди, які зносили продукти та готували для переселенців та земляків, які стали на захист України.  

Потім у громаду почала надходити гуманітарна допомога від уродженців громади, які живуть за кордоном. Так у громаді почав працювати гуманітарний центр. Частину роздають ВПО, які оселилися в громаді.  Коли приходять дитячі набори та памперси – роздають усім, хто потребує. Гуманітарною допомогою діляться і з іншими громадами, зокрема з прифронтових територій.

«Я мусила рятувати дітей»  

Загалом через громаду пройшло близько 3000 ВПО. Зараз залишилося близько 1000. Одна з них – Тетяна з Донецької області. Вона з дітьми та собакою приїхали у Ланівці у березні. 

«Ми не збиралися покидати свою домівку. Сподівалися, що настільки гостро не буде війна в Україні, і, як 2014 рік, ми пересидимо вдома. Але коли снаряди почали влучати в сусідні села – ми відчували, як земля під нами рухається. Ми одягнені лягали спати, щоб не в піжамах вибігати на вулицю. Останню ніч вдома ми не спали – все тряслося. Було дуже страшно. Я розуміла, що мусила рятувати дітей, аби вони не бачили цих жахіть. До ранку зібрали речі і поїхали евакуаційним поїздом. Я взяла відпустку на два тижні. Сподівалась, що перечекаємо і повернемось. Думала, така війна у XXI ст. в центрі Європи – неможлива. Минуло майже 5 місяців. Зараз у нас вдома ще небезпечніше, ніж тоді, коли ми їхали. У сусідній до нашого будинок влучила ракета. Місто постійно обстрілюють», – говорить Тетяна. 

Про Ланівці Тетяна дізналася від подруги, яка оселилася в сусідньому місті:

«Живеться тут дуже спокійно, осоливо порівняно з тим, що було вдома. Дуже спокійно, дуже гарно, нас мешканці місцеві дуже гарно зустріли, нам навіть приносили їжу. Ми звикли самі завжди заробляти. На очах сльози були, тому що ми навіть не уявляли, що можуть посторонні люди так нас зустріти. Все ж мріємо повернутися додому – в мирне українське місто».

А поки додому повертатися небезпечно – родина намагається жити далі. Зараз вони оселилися у колишньому будинку сімейного типу в Лановецькій громаді разом із 18 людьми, життя яких також зруйнувала війна.

Використовувати всі можливості

Будинок сімейного типу, в якому проживає родина Тетяни, – одне з приміщень, яке громада облаштувала спільно з партнерами для проживання переселенців. У рамках співпраці із Програмою USAID DOBRE закупили ліжка із подушками, матрацами, ковдрами та комплектами білизни, індивідуальні лампи, а також обладнання для кухні: холодильники, мікрохвильові печі, мультиварки. Їх розташували у комунальних закладах громади, серед яких уже заселені та ті, які готуються до розміщення ВПО на довготривале проживання.

«Ми взяли на себе відповідальність забезпечити 150 місць. Ми зробили ремонти і провели комунікації. Програма DOBRE закупила ліжка, матраци та інше обладнання. Невдовзі плануємо заселяти людей. Ми намагаємося покращувати умови для людей, які залишаються у нас. Звісно, ми не можемо замінити їм дім, але принаймні робимо все, щоб людям було комфортно», – говорить голова громади Роман Казновецький. 

У складний час важливо зміцнювати партнерство та налагоджувати нові зв’язки, аби разом долати виклики. Нещодавно громада підписала партнерство із німецьким містом Лінген, яке і раніше надавало допомогу. 

За словами Романа Казновецького, громада намагається використовувати всі можливості, аби продовжувати розвиток. 

«Ми почали проєкт для закупівлі двох автомобілів швидкої допомоги на первинну і на вторинну ланку нашої лікарні. Намагаємося розширювати можливості розвитку громади. Ми маємо шукати плюси і показувати людям, що життя продовжується. Там хлопці боронять, ми маємо тут робити роботу», – говорить Роман Казновецький.

Лановецька громада невпинно рухається вперед за визначеними пріоритетами та ефективно використовує всі можливості. Тут дбають про те, аби у громаді було комфортно жити.