Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець відреагував на заяву Міжнародної комісії ООН про відсутність в неї достатніх доказів геноциду в Україні. Він нагадав, що що стаття 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього чітко дає пояснення, що ж вважається геноцидом.
«Перша форма цього воєнного злочину – вбивство членів певної групи осіб. В самій же ООН повідомляли, що нині в Україні загинули 9 444 цивільних громадяни. Другою формою геноциду є нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам певної групи. Тут число ще більше. Через російську збройну агресію майже 17 000 осіб зазнали поранень. Третя форма геноциду це – створення членам групи умов, які розраховані на повне чи часткове її знищення. Тут варто згадати масовані ракетні атаки по енергетичній інфраструктурі взимку та підрив Каховської ГЕС, наслідки чого можуть бути катастрофічними. А також уявити, в яких умовах живуть українці біля лінії фронту», – відмітив Дмитро Лубінець.
Четвертою формою геноциду називають унеможливлення народження дітей в середовищі групи. Нині в Україні, за даними Офісу генпрокурора, від початку повномасштабної війни зареєстрували 225 випадків сексуального насильства, скоєного російськими війковими.
І нарешті п’ятою формою знищення народу є саме насильницьке переміщення дітей з однієї етногрупи в іншу. Лише за офіційною інформацією із порталу «Діти війни» росіяни депортували чи примусово перемістили 19 546 українських дітей.
«Якщо міжнародній комісії ООН цих фактів недостатньо, щоб визнати очевидні речі, то запрошую її представників відвідати звільнені українськими воїнами населені пункти чи населені пункти, які розташовані недалеко від лінії фронту! Там все одразу стане очевидним!», – запропонував Уповноважений з прав людини.
