У видавництві Vivat вийшла книга «Залізний генерал. Уроки людяності», відразу ставши національним бестселером. І це було не важко спрогнозувати, адже вона присвячена Валерію Залужному – популярній серед українців постаті, колишньому Головнокомандуючому Збройних сил України, який сьогодні відповідає за важливу ділянку вже на дипломатичному фронті. В Український кризовий медіа-центр завітала авторка книги, ексрадниця зі стратегічних комунікацій Головнокомандувача ЗСУ, письменниця Людмила Долгоновська, і у форматі «Навколо книги» поділилась секретами комунікації, відповіла на деякі питання стосовно героя своєї книги та представила свій образ майбутньої перемоги.
«Мені було важливо бути чесними з читачами і чесною з самою собою, – зізналась письменниця – Я розуміла, що не можу бути хронографом та документалістом війни. Для цього не вистачає елементарної експертизи і віддаленості в часі, щоби якісь документи, рішення, плани, операції розсекречувати. Розуміла і те, що це не буде класична біографія Залужного. Тут мені не вистачає особистої відстані від цієї постаті. Для того, щоби говорити про якісь недоліки, проблемні моменти, драми особистого життя, які мені відкрилися, тому що ми досить близько спілкувалися. Мабуть, маю перепросити перед читачами, але я не змогла переступити оцю особисту довіру Валерія Федоровича, його родини».
Як історику за освітою їй було важливо показати свідчення очевидиці. Вірогідність того, що людина опиняється на пункті управління військами в такий переломний момент, працює з головнокомандувачем і ще може про це розповісти – це велика удача насправді.
В книзі Людмила пише, що військові отримують штатну зброю, і вона теж її отримала.
«Збройні сили стали голосом, джерелом інформації. Нам довіряли і довіряють. Навіть сама оця новинна частина, що ми називаємо інформаційним порядком денним, значною мірою формувалась тоді і формується досі на основі повідомлень Генерального штабу, а це дорогого коштує. В нас було набагато більше обмежень порівняно із жодною державною інституцією. Враховуючи безпеку операцій, інші аспекти це було надзвичайно відповідально, але і дуже потрібно. Тому, мені здається, впоралися».
На думку авторки, Збройні Сили стали суб’єктом в інформаційному полі, а постать Головнокомандувача такою, на яку звертали увагу. І коли в Україні і за кордоном потрібно було донести певні меседжі, цей голос чули.
«А чому генерал у назві Залізний? Такого епітета не звучало раніше, принаймні я не чув», – запитав ведучий Ігор Стамбол.
Людмила Долгоновська згадала, що це словосполучення з’явилось на шпальтах видання Politico ще у квітні 2022 року.
«Для мене це теж прикріпилось, ніби і в рішеннях і в принципах ця людина дійсно залізна, а тут іде далі антитеза «Уроки людяності», що будучи залізним, ти все одно можеш зберігати оце тепло всередині, ділитися ним з іншими. Те, що я чула, коли інтерв’ювала співрозмовників для цієї книги, то генерал Залужний дійсно сприймався більше як людина, яка турбується, якій не все одно, яка відкрита, яка переймається. Це архетип батька. В теорії піару, коли ти формуєш публічний образ, все одно дивишся на певні архетипи і в цьому контексті архетип батька простежувався. Але він тут підкріплений реальними якостями людини».
Інша справа – ворог. В одному з небагатьох телевізійних інтерв’ю Залужний говорив, що ворога треба знищувати, однак, при цьому його не можна недооцінювати.
«Він дуже однозначний в тому, що це ворог жорстокий, безпринципний, який не шкодує, який перейшов всі моральні грані, визначені Женевськими конвенціями, будь чим. Ворог, що веде абсолютно поза звичаєву війну, яка не вписується в правила і звичаї ведення воїн. Звісно такий ворог має бути знищений», – долала вона.
Для Людмили Долгоновської перемога буде тоді, коли Україна увійде в НАТО. Для неї це про гарантії, стабільний мир, гідність і ті принципи, на яких заснований Північноатлантичний Альянс, як би його не критикували. Однак, для цього потрібно багато зусиль докласти всередині, вигнати ворога зі своєї землі.
«Щодо Росії, вони і тоді не припинить своє існування, хоча б хотілося, щоб в такому вигляді і з таким режимом це дійсно сталось. Щоб ця імперія впала. Що там буде – велике питання, і нас це має менше хвилювати», – вважає письменниця.
