Чергова зустріч в рамках проєкту Українського кризового медіа-центру «Навколо постаті» була присвячена внеску Пантелеймона Куліша в становлення національної ідентичності.
Як зазначив модератор заходу, кандидат історичних наук Ігор Стамбол, біографії українців – це зазвичай бездонне джерело і явище, яке десь об’єднує, десь примушує замислитись про багато речей культури, історії, політики минулого і є люди, яких можна називати або будівничими нашої ідентичності або навіть на американський манер батьками – засновниками. Одним з них і прийнято вважати Пантелеймона Куліша.
«Це постать, яка з одного боку начебто є відомою і десь зрозумілою в контексті великого нашого XIX століття, а з іншого боку на вулиці складно побачити йому пам’ятник, що говорить про те, що науковцям або популяризаторам треба побільше працювати із цією постаттю. Чи можна говорити, що сучасний освітній і комунікативний процес в Україні вдало і правильно показує Куліша відповідно його значення?», – спитав він в гостей.
Завідувач відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, літературознавець Олесь Федорук є автором багатьох праць з історії літератури та відповідальним секретарем редколегії «Повного зібрання творів» Пантелеймона Куліша. Він також керівник Центру дослідження життя і творчості П. Куліша.
«Займаюся популяризацією цієї постаті з тим, щоб його надійно ввести в наш культурний політичний контекст, і щоб цю постать належно сприймали, як одного із творців української нації. І якраз в цьому плані бачу великі прогалини. Ми значною мірою успадкували советський спадок сприйняття нашої культури. Окремі постаті, такі як Грушевський і Грінченко, здобули вже належну славу. Їх вписано в наш контекст так само, як імена Франка, Шевченка, Лесі Українки. А от Куліш, Драгоманов, Костомаров досі недооцінені і над цим ще треба багато-багато працювати», – вважає експерт.
На його думку, Куліш – людина ренесансного типу. Він працював в багатьох різних напрямках і ті напрямки або започаткував або розвивав. Куліш заклав перший канон історії української літератури, першим подивившись на творчість Котляревського, Квітки-Основ’яненка. Він помітив, підняв і заохотив до праці таких письменників як Нечуй-Левицький, ту ж свою дружину Ганну Барвінок, Марко Вовчок. Це був організатор літературного процесу, мав власну друкарню і друкував книжки українських письменників.
Провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України, доктор фізико-математичних наук, історик науки Василь Шендеровський переконаний, що потрібно повертати ці імена. Щоб були названі наукові інституції, школи, музеї.
«Ми розуміємо, чого стиралося не тільки ім’я Куліша, а і вся наша еліта. У 1937 році деякі керівники в державі хотіли знищити всю Україну, але розуміли, що цього не зможуть зробити, і тоді знищували інтелігенцію», – пояснив він.
Василь Шендеровський додав, що нещодавно Міжнародний астрономічний союз назвав малу планету іменем Івана Пулюя. Кілька років тому на рівні державних стосунків в Мадриді було прийнято мерією рішення назвати вулицю і площу імені Лесі Українки. Більш того – поставити їй пам’ятник.
«Отак треба повертати ім’я Пантелеймона Куліша – людини, яка прикладом свого життя показала, як треба любити, як треба боротися за створення української держави. І це допоможе у боротьбі з ворогом. Чим більше будемо знати про Куліша, тим більше будемо шанувати нашу країну», – наголосив історик науки.
