28 вересня громадяни Молдови оберуть новий склад парламенту. Вибори викликають жвавий інтерес, оскільки на кін поставлено збереження проєвропейського вектору країни.
В рамках даного дослідження Група аналізу гібридних загроз висвітлює ключові тенденції та особливості впливу російської пропаганди на парламентські вибори в Молдові, а також описує інструментарій впливу на громадські думку, який використовують проросійські політичні актори.
Учасниками виборчих перегонів стали 15 партій, чотири виборчих блоки та чотири незалежні кандидати. Два найбільші політичні табори утворюють провладна партія Дія і Солідарність (ПДС) та опозиційний Патріотичний виборчий блок (ПВБ).
Партійний ландшафт напередодні виборів
ПДС вибудовує виборчу програму довкола підтримки євроінтеграційного курсу чинного уряду та політики президента Маї Санду. Важливим лейтмотивом кампанії партії влади є тематика російської загрози, необхідності посилення сектору безпеки та продовження підтримки України.
Головний опонент влади – Патріотичний виборчий блок (також Патріотичний блок, ПВБ) – був сформований на початку серпня 2025 чотирма політсилами: соціалістами, комуністами, а також партіями Серце Молдови та Майбутнє Молдови. Обличчями Патріотичного блоку є Ігор Додон (президент Молдови в 2016-2020, голова Партії соціалістів Молдови), Володимир Воронін (президент 2001-2009, багаторічний лідер Партії комуністів), Ірина Влах (башкан Гагаузії в 2015-2023, очільниця партії Серце Молдови) та Васілє Тарлєв (прем’єр міністр 2001-2008, керівник партії Майбутнє Молдови). Усі чотири партії об’єднує не лише ідеологія лівого спектру, але й лояльність до Росії. Так, в своїй програмі ПВБ декларує економічне та політичне зближення з Росією, закріплення статусу постійного нейтралітету (де-факто згортання співпраці з НАТО), надання офіційного статусу російській мові. Отож ПВБ орієнтується на верстви молдавського суспільства, які ностальгують за радянським минулим або розчаровані динамікою європейської інтеграції Молдови.
Також, згідно прогнозів, до парламенту Молдови мають чималі шанси потрапити блок Альтернатива та Наша партія.
Альтернатива виступає за проєвропейський курс, однак при цьому критикує владу за неефективність в переговорах з ЄС. Хедлайнерами блоку є Іон Чебан (чинний мер Кишиніва), Олександр Стояногло (головний опонент Санду в другому турі президентських виборів 2024) та екс-прем’єр Іон Кіку. В передвиборчій диспозиції Альтернатива відіграє роль партії-спойлера, стратегія якої ґрунтується на перетягуванні до власного пулу проєвропейськи налаштованого виборця, розчарованого політикою влади і динамікою переговорів з Брюсселем.
На чолі Нашої партії стоїть екс-мер міста Бєльці Ренато Усатий. Чіткої ідеологічної орієнтації, як і геополітичних пріоритетів, Усатий не декларує. Натомість в рамках поточної кампанії політик заграє з електоратом, що має проросійські сентименти. Тому в експертних колах можна зустріти оцінки, що кампанія Усатого насправді є політтехнологічним ходом влади з метою розпорошення електорального поля проросійської опозиції.
Інші партії та блоки, згідно прогнозів, не зможуть подолати виборчий бар’єр.
Змагання соціологій
Варто зазначити, що напередодні виборів в Молдові розгорнулась «битва соцопитувань». Учасники перегонів поширюють вигідні для себе рейтинги, які мають заохотити виборців до активного голосування. Закономірно, результати опитувань, що наразі циркулюють в інформаційному полі Молдови, суттєво різняться, навіть з урахуванням похибки. До прикладу, згідно опитування iData, яке активно тиражують лояльні до опозиції ЗМІ, за Патріотичний блок готові проголосувати 36% виборців, а за ПДС – 34,7%. Натомість опитування спільноти WatchDog.MD та Центру соціологічних досліджень CBS Research, яке було проведене 6–13 вересня 2025 року, ПДС може заручитись підтримкою 29,7%, а Патріотичний блок – лише 13,2%.
На нашу думку, окрім партійних рейтингів, також варті уваги показники довіри до політиків. Партії Молдови зберігають ознаки лідерського типу – особисті якості та публічна позиція очільників політсил часто мають більше значення для виборців, ніж партійні програми чи ідеологічні установки. Тому наведені нижче результати дослідження WatchDog.MD свідчать про тенденції підтримки політсил в молдовському суспільстві.
Станом на вересень 2025 найвищий рейтинг довіри має президент Мая Санду, якій цілком довіряють 23,9% опитаних, а 23,6 % – переважно. Екс-президент Ігор Додон (Патріотичний блок) та мер Кишиніва Іон Чебан (Альтернатива) залучились довірою приблизно третини респондентів. Дещо менший рейтинг довіри мають Александр Стояногло (Наша партія) та Ірина Влах (Патріотичний блок). Показово, що підтримка (повна та умовна) найбільш одіозних проросійських політиків – Ілана Шора та Вікторії Фортуне (Велика Молдова) є доволі низькою – 16,8% та 12,8% відповідно. Варто відзначити, що серед публічних осіб, які увійшли до рейтингу, Шор має найвищий антирейтинг (65,6%), а Фуртуне досі залишається невідомою для більш ніж третини (32,4%) громадян Молдови.
Зауважимо, що складність передвиборчих опитувань в Молдові пов’язана з великою часткою виборців, що проживає закордоном. До прикладу, на виборах президента Молдови у 2024 році в другому турі 327 тис. виборців взяли участь у закордонному голосуванні (загальна кількість виборців – 3,2 млн). Також сепаратистський анклав Придністров’я, де зареєстровано 277 тис. виборців, можливо охопити переважно шляхом телефонних опитувань, що звужує методологію проведення соціологічних опитувань.
Узагальнюючи, варто зазначити, що найбільш ймовірним сценарієм є втрата парламентської більшості ПДС. Однак це не обов’язково матиме наслідком втрату влади, адже за такого сценарію може бути сформований коаліційний уряд.
Фаворити Кремля
Парламентські вибори в Молдові відбуваються в умовах поляризації суспільства та зовнішнього інформаційного тиску Росії. Заяви представників влади засвідчують високий рівень занепокоєності офіційного Кишиніва щодо можливого втручання Москви у виборчий процес.
В попередні роки склалась практика, коли кремлівські куратори інфільтрували в політичне поле Молдови партійні проєкти, спрямовані на прямий лобізм російських інтересів; відбувалось перманентне корумпування місцевих політичних еліт.
Згідно початкового плану росіян, на цьогорічних виборах роль «троянського коня» Кремля мав відігравати блок «Перемога» олігарха-втікача Ілана Шора, що переховується в Росії. На батьківщині Шора з 2017 переслідують за звинуваченнями у корупції, а декілька років току політик потрапив під санкції США та ЄС через зв’язки з російськими спецслужбами. Нагадаємо, що політпроєкт «Перемога» був створений в квітні минулого року на основі найбільш одіозних проросійських сил Молдови (партія «Шор», «Відродження», «Шанс», «Сила альтернативи та порятунку Молдови» і «Перемога»). На старті нинішньої кампанії, 6 липня 2025 року в Москві відбувся з’їзд блоку “Перемога”, на якому Шор, заявив, що “єдиний порятунок” для Молдови – це “союз” з Росією.
Втім пряма загроза російського втручання руками маріонеток з блоку «Перемога» була невдовзі нівельована. Центральна виборча комісія не допустила шорівців до виборів через ряд порушень процедури реєстрації. Більш того, 11 серпня 2025 року Мін’юст Молдови подав до Апеляційної палати позов проти чотирьох партій, які входять до блоку «Перемога».
В цих умовах у Москві доводиться робити головну ставку на лояльний Патріотичний блок, який зберігає теоретичні шанси на форматування уряду, на відміну від повністю підконтрольного, але маргінального проєкту Шора.
Соцмережі як поле передвиборчої боротьби
За даними соцопитувань, соціальні мережі є головним джерелом інформації для 63% молдован. Закономірно, що соціальні платформи стали ареною передвиборчої боротьби. Згідно дослідження громадської думки WatchDog.MD, новини з Facebook отримують 55,5% респондентів. На другому місці – TikTok з показником 26,9%, та третьому – YouTube (22,5%), а Telegram (13,4%) та Instagram (9,2%) замикають п’ятірку головних соцмереж, до яких звертаються громадяни Молдови у пошуках новин.
(Опитування WatchDog.MD від 6-13 вересня 2025)
Група аналізу гібридних загроз зосередила фокус дослідження на двох платформах – Telegram та TikTok. Як засвідчує досвід моніторингу російської пропаганди, саме ці майданчики використовуються для просування наративів російської пропаганди та маніпуляції масовою свідомістю. Понад те, Telegram та TikTok найбільш активно застосовуються в сфері політичної реклами та передвиборчої агітації в Молдові.
Месенджер Telegram закріпився серед найпопулярніших онлайн-платформ Молдови у 2024-2025 роках. За оцінками молдовської Агенції кібербезпеки, у країні налічується близько 1-1,5 мільйона користувачів Telegram. За даними SimilarWeb, Telegram є другим за популярністю месенджером у Молдові – поступаючись лише WhatsApp. Серед Telegram-каналів, які діють в молдовському сегменті, можна виокремити як офіційні джерела, так і незалежні медіа-канали та мережу анонімних сторінок, пов’язаних з різними політичними силами. За даними Детектор медіа, найпопулярнішими Telegram-каналами проросійського спрямування є «Приднестровец» (російськомовний, присвячений Придністров’ю) – понад 73 тис. підписників, «Кишинев в теме» (бл.69, тис.), присвячений Гагаузії канал «Gagauzская Республика» (31 тис.), та канал російського державного медіа «Sputnik Молдова» (27 тис.). Моніторинг Групи аналізу гібридних загроз також засвідчує, що до активної інформаційної підтримки Патріотичного виборчого блоку залучені російськомовні канали «Молдова сейчас» (33 тис.) та «Молдавский крот» (29 тис.). (Дані чисельності каналів вказані станом на середину вересня 2025).
Спільною рисою цих та менш чисельних каналів є анонімність адміністраторів та узгодженість контенту: розслідування засвідчують, що такі канали часто скоординовані, роблять взаємні репости і входять до спільних Telegram-папок. При цьому частина проросійських телеграм-сторінок, присвячених політиці Молдови, координується підконтрольними втікачу-олігарху Ілану Шору структурами.
На початок 2024 року TikTok став найпопулярнішою соцмережею в Молдові за кількістю користувачів – 1,58 млн (віком від 18 років), випередивши Facebook (1,3 млн) та Instagram (1,03 млн). За оцінками, охопляення реклами в TikTok сягнуло 60,6% дорослих громадян Молдови.
Про активність залучення платформи до політичної агітації в ході парламентських виборів свідчить моніторинг Mediacritica. Згідно дослідження, протягом 1–15 липня поточного року 51 молдовський TikTok-канал опублікував сотні маніпулятивних відео, які сумарно набрали понад 42 мільйони переглядів протягом вказаного періоду.
Напередодні парламентських виборів 2025 року проросійська опозиція активно експлуатує TikTok для залучення виборців. Як стверджується в дослідженні порталу context.ro, лідери опозиційних партій через TikTok набирають мільйонні перегляди, просуваючи антиєвропейські наративи та дискредитацію проєвропейського уряду.
Важливо зазначити, що після прецеденту довкола минулорічних виборів президента Румунії (згідно повідомлень румунської влади, результат переможця першого туру Келіна Джорджеску міг стати наслідком маніпулятивної кампанії в TikTok, що порушувала виборче законодавство) в Молдові почалися дискусії щодо впливу TikTok на результати волевиявлення. Голова парламенту Молдови Ігор Гросу заявив наприкінці минулого року, що TikTok може бути заблокований у разі загрози нацбезпеці, а очільниця медіарегулятора Ліліана Віту назвала TikTok «інструментом зовнішнього втручання» і закликала посилити його регулювання. Водночас прем’єр Дорін Речан виступив за співпрацю з платформою для видалення токсичного контенту замість повної заборони. Експерти погоджуються, що TikTok становить загрозу інформаційній безпеці.
Напередодні поточних виборів глава МВС Республіки Даніела Місаїл-Нікітін заявила, що TikTok та Telegram активно використовуються для поширення дезінформації. При цьому, якщо перша платформа йде на контакт з владою, Telegram ігнорує запити. Показово, що незадовго до виборів в рамках протидії поширенню дезінформації, було створено спеціалізований підрозділ поліції Молдови, завданням якого є виявлення шкідливого контенту у соціальних мережах.
В той же час влада Молдови не пішла шляхом заборони соцмереж чи бану окремих каналів. Навпаки, була обрана стратегія взаємодії з виборцем на просторах TikTok – як через офіційні сторінки політиків (до прикладу свою сторінку в даній мережі має спікер парламенту, лідер ПДС Ігор Гросу), так і через залучення популярних відеоблогерів. Очікується, що такий підхід дозволить залучити до голосування молодого виборця, а також знизить рівень внутрішньополітичної напруженості, спричиненої страхами суспільства перед обмеженнями в цифровій сфері.
Російська дезінформація на парламентських виборах в Молдові
Завуальована критика проєвропейського курсу
Найбільша опозиційна політсила Молдови – Патріотичний виборчий блок – спирається на електорат, який переважно скептично налаштований стосовно ідеї євроінтеграції. Згідно опитувань, до третини громадян Молдови наразі виступають проти членства їхньої країни в ЄС (при цьому близько 60% дотримуються протилежної думки, підтримуючи європейський вектор зовнішньої політики). Технологи Патріотичного блоку враховують очевидну обставину – мобілізації лише противників європейського курсу недостатньо для електоральної перемоги. Об’єктивна оцінка свідчить, що згортання євроінтеграційного курсу невигідне для Молдови з економічної точки зору, оскільки Росія в умовах війни чи Китай (річний товарообіг між країнами не перевищує скромні для китайської торгівлі $1,5 млрд) не готові «профінансувати» геополітичний кульбіт Кишиніва. Тому лідери опозиції критикують уряд за «неефективність» в переговорному процесі з ЄС та готовність жертвувати «національними інтересами на догоду Брюсселю», однак переважно утримуються від різкої ескалаційної риторики на адресу ЄС.
Помітними новелами нинішньої кампанії в рамках антиєвропейського дискурсу інформаційного поля Молдови стали порівняння з Грузією та спроби «прив’язати» в суспільній свідомості страх війни до теми євроінтеграції.
Спікери Патріотичного блоку зображують приклад Грузії як оптимальну «рольову модель» для Молдови в нинішніх геополітичних обставинах. В інтерпретації молдовської опозиції, правляча політсила Грузії – Грузинська мрія – під начебто тиском ЄС демонструє послідовний захист національних інтересів та традиційних цінностей. Аналогія з Грузією медійно посилилась після нещодавніх висловлювань президента Румунії Нікушора Дана. Лідер Румунії заявив, що якщо до влади в Молдові прийдуть проросійські сили, країна зіштовхнеться з проблемами євроінтеграції або навіть може бути втягнута у війну. У відповідь орієнтовані на Патріотичний блок ЗМІ поширили заяву одного з лідерів опозиції Ігоря Додона – «Головний урок із досвіду Грузії: за гарними обіцянками ЄС може ховатися війна. У Євросоюзі на Молдову ніхто не чекає. Майя Санду про це знає. Її завдання – довести країну до конфлікту, а саме вона буде у безпеці на Заході». Також у якості прикладу спроби «продати» виборцю жорстку переговорну позицію з Брюсселем, можна навести «маніфест про захист традиційних цінностей, віри та суверенітету», який опублікував «колега» Додона в Патріотичному блоці Васілє Тарлев. У документі йдеться про те, що Молдова стоїть перед вибором: зберегти ідентичність, традиції та єдність, або втратити душу під виглядом «модернізації» та «інтеграції» (вочевидь, мається на увазі перспектива членства в ЄС).
Таким чином Патріотичний блок в рамках агітаційної кампанії демонструє готовність піти на фактичну заморозку переговорів з Брюсселем (так званий грузинський сценарій), при цьому офіційно не відмовляючись від проєвропейського курсу.
Ще одним прийомом дискредитації ЄС в рамках нинішньої кампанії стали звинувачення на адресу Брюсселя в завуальованому «фінансуванні» виборчої кампанії правлячої політсили – саме в такий спосіб представники Патріотичного блоку інтерпретують транші фінансової допомоги ЄС на проведення реформ в Молдові.
Управління страхом війни як політична технологія
Однак більш токсичним для внутрішньополітичного дискурсу Молдови в поствиборчий період є фейк про «втягування» Європейським Союзом Молдови у війну з Росією. В агітаційних матеріалах Патріотичного блоку тема російсько-української війни слугує інструментом дискредитації прозахідного курсу Кишиніва. Проросійські політики маніпулюють страхом російського збройного втручання у випадку продовження зовнішньої політики нинішнього уряду. При цьому Патріотичний блок уникає оцінок російського вторгнення в Україну, а спікери партії ухиляються від коментування існуючих та потенційних загроз для Молдови, що спричинені нападом Кремля на Україну в 2022.
Натомість проросійська опозиція намагається створити довкола влади образ «підпалювачів війни». В орієнтованих на Патріотичний блок Телеграм-каналах регулярно з’являються повідомлення про підготовку владою Молдови ескалації стосовно Придністров’я у випадку поразки на парламентських виборах. Більш того, деякі опозиційні поширюють вигадку про «євроінтеграційну вимогу» ЄС до Кишиніва – повернути контроль над сепаратистським анклавом.
На тлі посилення прямої чи завуальованої критики європейської інтеграції, проросійські сили активізували виступи проти співпраці Молдови з НАТО. Попри те, що Санду офіційно декларує відсутність планів переглядати нейтральний статус Молдови, протягом останніх тижнів відбулись вуличні акції проти «експансії» НАТО до Молдови. В ході виборів в Молдові місцеві проросійські опозиціонери регулярно витягують з шафи скелет пропагандистського міфу про «агресивний блок» НАТО, оскільки більшість громадян республіки висловлюються проти членства в НАТО. При цьому образ головного антагоніста всередині НАТО в інтерпретації агітаторів Патріотичного блоку змістився з США на Євросоюз, що є віддзеркаленням останніх тенденцій в російській пропаганді.
Експорт російських теорій змови напередодні виборів
Протягом вересня 2025 Росія здійснила ряд інформаційних атак через власні канали поширення дезінформації. Прикладом таких кампаній впливу стала спроба спровокувати адміністрацію США на вияв негативних оцінок політики чинного уряду та президента Молдови.
11 вересня українська прокремлівська пропагандистка Діана Панченко (до 2022 була «обличчям» одного з телеканалів пулу Віктора Медведчука, а після повномасштабного вторгнення переїхала до Росії) в своєму Телеграм-каналі (400 тис.підсників) опублікувала лист-звернення до президента США Дональда Трампа. В листі Панченко робить спробу застерегти американську сторону стосовно спроб «європейських яструбів» втягнути Молдову у війну Росії проти України. У документі стверджується, що Франція та Велика Британія нібито розробили спільний план з Молдовою для ескалації в Придністров’ї. Згадується, що 12 червня 2025 року в Парижі був підписаний план співпраці між Генштабом Національної армії Молдови та Генштабом оборони Франції, який включає приховану частину – підготовку провокацій проти Тирасполя. Президент Майя Санду, згідно тексту листа, дала згоду на залучення Молдови до цієї «геополітичної авантюри» під час закулісних контактів з RUSI в Лондоні. Після парламентських виборів Санду, як стверджується, готова санкціонувати операцію українських військ проти Придністров’я. Підкреслюється, що молдавські спецслужби та державні структури інтегровані з українськими під керівництвом британських спецслужб.
Також в листі Панченко президент Молдови звинувачується у контролі над судовою системою, ЗМІ, а також у використанні зовнішньої підтримки (зокрема від Франції та структур ЄС) для маніпуляцій виборами. Панченко робить висновок, що Санду свідомо веде країну до прямого протистояння з Росією і закликає до міжнародної уваги аби зупинити «план ескалації».
Фактично одноосібним популяризатором цієї теорії стала сама Панченко. Інші прокремлівські телеграм канали лише робили репости «листа до Трампа». При цьому вигаданий кремлівськими технологами «план» просувався в російських медіа під назвою «План Анти-Трамп» – вочевидь, щоб вказати на «змову» Санду, Зеленського та європейських лідерів проти президента США.
Втім Вашингтон проігнорував даний вкид. В міжнародні ЗМІ опус Панченко також не потрапив. Тому в Кремлі вирішили залучити до поширення фейку Службу зовнішньої розвідки РФ (СЗР). 22 вересня з посиланням на СЗР провладні російські телеграм-канали поширили інформацію про «підготовку країнами НАТО військової операції з окупації Молдови». В заяві спецслужби зазначається, що такий сценарій відпрацьовувався під час навчань НАТО в Румунії і може бути реалізований після парламентських виборів у Молдові 28 вересня. Росіяни стверджують, що внаслідок «грубих фальсифікацій» громадяни Молдови будуть змушені вийти на вулиці з акціями протесту. У відповідь Санду, начебто, запросить ввід європейських армій на територію Молдови «щоб змусити молдаван змиритися з диктатурою».
Також в СЗР вигадали «план Б» для «європейських інтервентів» – мовляв наступною датою «окупації» Молдови може стати 30 листопада, коли відбудуться псевдовибори в Придністров’ї. Згідно «розвідданих» росіян, в цей період мають відбутись збройні провокації проти Тирасполя.
Цю конспірологію російської розвідки підхопили численні російські Телеграм-канали, що вказує на спланований та координований характер кампанії інформаційного впливу. Протягом 23 вересня заява СЗР щодо Молдови стала одним з найбільш активно поширюваних повідомлень в новинному сегменті російських соцмереж. Псевдоукраїнські канали, що координуються росіянами також підхопили даний фейк. До прикладу канал «Легитимний» (1,133 тис. підписників) опублікував пост, в якому доповнив дані СЗР інформацією про підготовку в Офісі президента України за участі західних військових радників «атаки на Придністров’я».
Підготовка до подальшої ескалації
Поява в інформаційному полі Молдови сценаріїв ескалації ситуації вказує на підготовку Москви до спроб дестабілізації регіону в поствиборчий період. На це вказує організація ряду публічних акцій під проводом проросійських діячів. Наразі головні лозунги опонентів влади стосуються вимог збільшити кількість виборчих дільниць в Придністров’ї та Росії, а також звільнення башкана Гагаузії Євгенії Гуцул, яка була затримана весною поточного року за звинуваченнями у незаконному фінансуванні кремлівського політпроекту – партії Шор. Втім якщо Росії вдасться інформаційно дискредитувати або порушити хід голосування, Москва, ймовірно, спробує запустити хвилю протестів з вимогами відставки чинного уряду та президента.
Про приготування до інформаційної атаки може свідчити зростання частоти повідомлень про кібератаки проти представників влади Молдови. При цьому більша частина подібних «хакерських викриттів» насправді є банальними вигадками пропагандистів. Останніми на даний час прикладами технології поширення фейків під виглядом «здобутих хакерами даних» є повідомлення про лист спікера парламенту до Конституційного суду щодо можливого скасування підсумків виборів, а також про переписку депутатів ПДС і Альтернативи, в якій фігурують документи про психіатричний діагноз Санду. До речі, схожий фейк про лікування психічних розладів був інспірований проти канцлера ФРН Фрідріха Мерца в ході виборів до Бундестагу в лютому 2025.
Підсумовуючи, варто відзначити такі основні тенденції російської дезінформаційної кампанії стосовно парламентських виборів в Молдові:
- Використання загрози війни для впливу на електоральну поведінку молдавського виборця. Центральним мотивом агітації проросійських політсил Молдови є твердження, що курс нинішньої влади веде Кишинів до збройного конфлікту. Орієнтована на Москву опозиція в рамках виборчої кампанії «прив’язуює» в суспільній свідомості тему євроінтеграції до фобій щодо втягуванням Молдови у війну. При цьому збереження євроінтеграційного курсу попри тиск Росії зображується як негативний сценарій (через аналогії з Україною) та протиставляється «грузинському сценарію» (так звана прагматична модель відносин з Брюсселем, що на практиці означає заморозку переговорів про членство в ЄС на догоду Росії).
- Активна залученість російських інформаційних акторів до просування пропагандистських наративів в інформаційному просторі Молдови. Пряме використання російських пропагандистів та Служби зовнішньої розвідки РФ вказує на бажання Кремля утримати в підконтрольному Росії інформаційному полі частину молдавського суспільства.
- Проектування кампаній інформаційного впливу на поствиборчий період. Інформаційні зусилля Кремля в рамках поточних парламентських виборів є складовою тривалої багаторівневої стратегії Москви з метою зміни зовнішньополітичного вектору Кишиніва. Таким чином замовні акції протесту та спроби дискредитації влади (в тому числі через публікацію фейкових компрометуючих матеріалів під виглядом хакерських витоків) свідчать про приготування до дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Молдові.
Автори: Володимир Солов’ян, Микита Кузьменко
