Що насправді відбувалося в акваторіях Чорного й Азовського морів у 2024 році? Чому ці події мають вагу не лише для українців, а й для світової спільноти? Відповіді на ці запитання шукали під час презентації книги «Хроніка війни в Азовській і Чорноморській операційних зонах 2024» — уже третього тому документального видання, присвяченого морським подіям повномасштабної війни.
У Пресцентрі УКМЦ автори видання представили результати своєї щоденної аналітичної роботи — хронологію бойових дій, аналіз інформаційного фону та погляд на стратегічні перспективи.
Війна, яка не припиняється ні вдень, ні вночі
Модератор заходу, військовий історик Олександр Чудновець, підкреслив, що в основі книги — не лише фіксація фактів, а й осмислення їх у контексті загальної картини війни.
«Ми вже маємо три повноцінні видання, що охоплюють 2022, 2023 і тепер — 2024 рік. Вони побудовані на принципі щоденної хроніки, кожен день має свою сторінку. Але ми не просто фіксуємо події — ми їх осмислюємо в ширшому контексті. І це, власне, завдання “Хроніки”».
За його словами, робота над книгою — це постійне вивчення не лише українських, а й російських джерел:
«Для аналізу ми використовуємо всі відкриті джерела, включно з російськими. Не тому, що ми їм довіряємо, а тому, що хочемо бачити повну картину. Ми бачимо, як там відбувається маніпуляція, як вибудовується паралельна реальність — і це теж частина війни».
Авіація і море: два фронти, де все змінюється щодня
Співредактор книги Георгій Снігир, фахівець із військової авіації, зазначив, що 2024 рік у морській війні був сповнений зламів і несподіванок.
«Одним із головних сюжетів року стала втрата росією повного контролю над Чорним морем. Ворог втратив щонайменше сім великих кораблів, і це змінило весь баланс. Але ще важливіше — те, що ми змогли звільнити від блокади коридори, якими йде наш експорт».
Також Снігир звернув увагу на те, що в книзі вперше чітко проаналізовано використання українськими силами морських дронів:
«Це вже не просто технічна новинка. Це — окрема бойова система, яка вимагає окремого підходу і змінює правила гри. І саме тому ми присвятили цьому окремий розділ».
Видавництво у прицілі: хто стоїть за проєктом
Алла Істоміна, директорка видавничого дому «АДЕФ-Україна», підкреслила, що її команда із самого початку підтримувала ідею створення військової хроніки, попри ризики й складнощі.
«Ми розуміли, що ця книга — не для “продажів”, а для пам’яті. Для історії. Ми не рахували, скільки вона принесе. Ми знали, що її треба зробити. І дуже раді, що маємо вже третій том».
Вона також наголосила на значенні видання для міжнародної аудиторії:
«Ми вже маємо запити на переклад. Ці матеріали хочуть бачити іноземні дослідники, дипломати, військові. Бо це — первинне джерело інформації. Без прикрас, без пропаганди. Просто день за днем — як усе було насправді».
Армія істориків майбутнього
На завершення виступив Андрій Булавін, полковник і дослідник військової історії, який не лише працював над аналізом подій, а й допомагав формувати структуру книги.
«Ми повинні усвідомити: ми воюємо не лише на полі бою, а й у сфері пам’яті. Якщо ми не зафіксуємо нашу правду, її зафіксують росіяни — своєю брехнею. “Хроніка” — це не просто книга. Це акт спротиву. Це частина війни».
Він наголосив на тому, що головна мета хроніки — забезпечити інформаційну зброю для майбутніх поколінь:
«Через 10 років наші діти мають знати, що було 1 червня 2024 року. І ми вже це зробили. Ми це зберегли. А тепер наша справа — донести це до людей».
