Український кризовий медіа-центр вже традиційно відкрив двері для учасників проєкту «Діалогова платформа Українського дому». Незмінний модератор зустрічей в цьому форматі журналіст Олексій Ананов відразу попередив про деякі зміни фокусу. Відтепер він буде більш індивідуальним – розмови про головне і повсякчасне він вестиме з лідерами громадських думок. І першою гостею стала літературознавиця, кураторка літературної програми Гогольфесту, авторка подкасту “Розмови із Сенсом” Настасія Євдокимова.
«Сьогодні я ще називаю себе популяризаторкою читання, – додала вона. – Повсякчас розповідаю про книжки, різні кейси, про те, як почати читати, безкінечно проводжу книжкові клуби. До 24 лютого 2022 року була впевнена, що моя життєва місія – проведення фестивалів і пов’язана з цим просвітницька діяльність. Потім зрозуміла, що країні стане не до фестивалів, і виникла потреба і інших ролях».
Настасія свідома того, що потрібно продовжувати говорити про українське, пояснювати українцям самих себе, але знаходити інші способи. «Насправді, у моєму житті нічого не змінилось. В контексті війни жила з 2014 року», – зізналась гостя.
Здавалось, що у зв’язку з виїздом за кордон, людей у містах стало менше, повинна була звузитись аудиторія, але при цьому культурні заходи проводяться інтенсивніше. Чому так? З таким питанням до неї звернувся ведучий.
«Є потреба в ескапізму, втечі від непростих часів. Запит аудиторії – загальносуспільна напруга. Коли у жовтні-листопаді минулого року почались масові відключення, люди зрозуміли: вони відпрацювали день, треба йти додому, але вони не знають, чекає вдома світло чи ні? Холодна вечеря або взагалі без вечері? Тому зросла аудиторія, яка ходила у театри чи на вечори стенд апа. Дуже популярними були лекції. Людям не вистачало живого контакту», – пояснила Настасія Євдокимова.
Як людина вона називає себе дуже слабкою істотою, яка потребує будь-яких засобів, щоб мені стало легше. Кожен може знайти свій засіб. Не питимеш щовечора алкоголь. Це пагубна звичка і з часом сповзаєш у деструктив, а треба себе підбадьорювати і залишатися в конструктиві.
На її погляд, гумор – це феномен, властивий Україні. «Енеїда» Котляревського – це передусім дуже смішно, а вже потім героїчна та епічна історія. Смішного в українській культурі було дуже багато завжди. Гумор розкладається на примітивніший, складніший. Все залежить від тієї функції, яку він має виконати.
«Радість стенд апу полягає в тому, що він необов’язково повинен фільмуватися. Щовечора у Києві відбуваються 2-3 різних вечірки. Можемо сходити на різних коміків, подивитись, як вони обговорюють фільми, книжки, самі себе, своє життя, будь що, і теж стати частиною цього», – відмітила літературознавиця.
«Для мене майбутнє дуже досить розмите, – зізнався Олексій Ананов, – і це одна з головних проблем сьогодні. А діти і підлітки яким його собі представляють?»
Настасія Євдокимова попередила, що це її власна думка, але перекована, що діти на відміну від дорослих не усвідомлюють масштабів того, що чекає попереду. Для них все це якось минеться. Їм все сприймається легше. А ті, в яких юнача активність розпочалась у часи ковідного онлайну, вже інакше дивляться на цей світ. Дехто взагалі не пам’ятає гасання коридорами школи і прогулювання уроків.
Однією з тем розмови стала оцінка поширення української мови.
«Попит на українське виріс, – впевнена гостя. – В мене є така теорія, що перший етап вже подолано. Існує безліч різних інструкцій, як перейти на українську, розмовні клуби, книжкові клуби, Хочеш дивитись фільм українською -дивись. Наступний кок – нарощування мовних м’язів. Ти шукатимеш контент, який тебе наповнюватиме і даватиме якісь нові ресурси. Подкаст «Розмови із Сенсом», наприклад, дає тобі список літератури, до якої можеш звернутись, і будеш читати, свідомо нарощувати свої м’язи. Можеш обирати самостійно книжки. У будь-якому разі читання допоможе тобі стати могутнішим».
